ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 4/120H
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому судовому м. Свердловську Луганської області
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 19.11.2003 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 41
господарського суду Луганської області
за позовом Спільного підприємства з іспанським
інвестором "ІС", м. Свердловськ
до ДПІ у м. Свердловську Луганської
області
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 09.06.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 19.11.2003р., по справі № 41 позов
задоволене; визнане недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
м. Свердловську від 30.04.2003р. № 0000402342/0 про визначення
суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній
сумі 18600 грн.; стягнуте з відповідача на користь позивача судові
витрати в сумі 203 грн.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Свердловську просить скасувати
ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення,
посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме пп.
5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 334/94-ВР від 28.12.1994р.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення та
постанову без змін, а касаційну скаргу відповідача без
задоволення, вважаючи, що касаційна скарга відповідача
безпідставна та необґрунтована.
Відповідач не скористався процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача,
перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що в основу повідомлення-рішення ДПІ у м.
Свердловську від 30.04.2003р. № 0000402342/0 покладений акт про
результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001р. по
31.12.2002р. від 29.04.2003р. № 385/23-1-108-05827201.
В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог пп. 5.3.1 п. 5.3
ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивач необґрунтовано включив до складу валових
витрат за III - ІУ квартали 2001р. вартість придбаних подарунків у
рекламних цілях у сумі 41,1 тис. грн.
Фактичні обставини порушення полягають у наступному.
На підставі Наказу по СП "ІС" від 10.05.2000р. № 204
співробітникам позивача доручено провести рекламні заходи, у тому
числі шляхом розміщення статей про підприємство у книгах
"Універсальний словник економічних термінів. Інвестування,
конкуренція, менеджмент, маркетинг, підприємство" та "Альтернатива
розрусі".
На виконання цього Наказу позивач уклав з видавництвом "М"
договори від 09.06.2000р. № 8, від 29.06.2000р. № 16, від
28.07.2000р. № 1-3/21-00, від 31.07.2000р. № 1-3/21-00, від
02.08.2000р. № 1-3/23-00, за якими замовник доручає, а виконавець
зобов'язується розмістити рекламний матеріал про СП "ІС" і
рекламну сторінку продукції СП "ІС" у кольорі. На підставі цих
договорів позивач придбав ці книги.
За придбання книг, у яких була розміщена рекламна інформація про
позивача і його продукцію, зроблена оплата у безготівковому
порядку.
Одержання книг, в яких розміщена рекламна інформація про позивача
та його продукцію, здійснювалась на підставі видаткових накладних,
виданих видавництвом "М".
Вказані книги на загальну суму 79,6 тис. грн. у рекламних цілях
були безкоштовно поширені і відповідно списані з обліку протягом
ІУ кварталу 2001 року та ІУ кварталу 2002р.
Позивачем віднесена на валові витрати сума у ІVУ кварталі 2001р. -
6 513 грн. та у ІУ кварталі 2002р. - 71 103 грн.
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не включаються до складу
валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням
основної діяльності, а саме організацію та проведення прийомів,
презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та
розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та
пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених пунктом 7.11
цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної
діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті).
Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників
податку, основною діяльністю яких є організація прийомів,
презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб.
До валових витрат включаються:
витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних
заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються
(надаються) такими платниками податку.
Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і
розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків
товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з
рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого
прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік
(пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
).
Вірним є висновок судів про те, що єдиним передбаченим законом
обмеженням щодо включення витрат, пов'язаних з рекламою СПД, є
співвідношення витрат з оподатковуваним прибутком платника за
попередній звітний (податковий) квартал.
Суди встановили, що у книгах, що були безоплатно роздані, обсяг
реклами становить:
- "Альтернатива розрухи" - 19%;
- "Універсальний словник..." - 9%.
Згідно Закону України "Про рекламу" ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
реклама - це
спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджуться у
будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або
опосередкованого одержання прибутку.
Відповідно до ст. 9 вказаного Закону ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
реклама має
бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм
чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було
ідентифікувати як рекламу... Інформаційний, авторський чи
редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної
особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та
інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є
рекламою і має бути вміщений під рубрикою "Реклама" чи "На правах
реклами".
Суди цілком вірно відзначили, що СДПІ визначає статті, розміщені у
вищезазначених книгах як рекламу, оскільки вона ідентифікована як
реклама, але вважає, що до валових витрат позивач мав право
частково віднести витрати, пов'язані з їх придбанням. Касаційна
скарга відповідач не містить жодного посилання на будь-який
нормативний акт, яким би встановлювалась методика, використана ним
для процентного визначення суми, яка може бути віднесена до складу
валових витрат. Отже, твердження відповідача про неправильне
застосування попередніми судовими інстанціями норми пп. 5.3.1 п.
5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
базується на власних міркуваннях та припущеннях.
Колегія суддів вважає, що аргумент відповідача про те, що в судове
засідання не були представлені докази сплати податку з реклами,
прямо торкається питання недоведеності обставин справи. Згідно ч.
2 ст. 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у касаційній скарзі не
допускаються посилання на недоведеність обставин справи. Таким
чином цей аргумент є юридично нікчемним.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в
їх сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську
від 16.12.2003 року № 13527/10 на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 19.11.2003 року у справі № 41
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 19.11.2003 року у справі № 41 - без змін.