ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 3/206
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у м.
відкритому судовому Свердловську Луганської області
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 04.12.2003 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 32
господарського суду Луганської області
за позовом Спільного підприємства з іспанським
інвестором
"ІС", м. Свердловськ
до 1. ВДК у м. Свердловську Луганської
області
2. ДПІ у м. Свердловську Луганської
області
про стягнення 202 961,51 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.09.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 04.12.2003р., по справі № 32 позов
задоволене повністю; стягнуте з рахунку Державного бюджету України
податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт,
послуг) на користь СП "ІС" бюджетну заборгованість з податку на
додану вартість за червень 2003 року в сумі 202542 грн. та
проценти за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість
по декларації за червень 2003 року за період з 20.08.2003 року по
22.09.2003 року в сумі 1584,82 грн.; стягнуте з відповідача-2 на
користь позивача 1700 грн. витрати по державному миту і 118 грн.
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Свердловську просить скасувати
ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення,
посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального
права, а саме п. п. 8.1 та 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення та
постанову без змін, а касаційну скаргу відповідача без
задоволення, вважаючи, що касаційна скарга відповідача
безпідставна та необґрунтована.
Відповідачі не скористалися процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача,
перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що за результатами фінансово господарської
діяльності у червні 2003 року підприємство мало право на
відшкодування ПДВ у сумі 202 542 грн. (1 597 495 грн. - сума
бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику
протягом місяця, наступного після подання декларації).
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають
сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будьяким продажем товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у
разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно
з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює операції
вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку.
Згідно п. 8.6 ст. 8 вищевказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
експортне
відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних за
днем подання розрахунку експортного відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок експортного
відшкодування наданий позивачем до ДПІ разом з декларацією з
податку на додану вартість.
Позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення проценти за
період з 20.08.2003 року по 22.09.2003 року по декларації за
червень 2003 року у сумі 1584грн. 82 коп.
Матеріалами справи підтверджено порушення встановленого законом
строку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Колегія не бере до уваги довід касаційної скарги про порушення
апеляційним судом п. п. 8.1 та 8.6 ст. 8 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з огляду на таке.
Загальний порядок обчислення і сплати податку на додану вартість
передбачений ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Норми статті 7 та норми статті 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
співвідносяться між собою як
загальні та спеціальні, оскільки ст. 8 цього Закону не встановлює
окремий, абсолютно відокремлений правовий режим для оподаткування
операцій з експортування товарів, а лише містить в собі деякі
виключення із загальних правил, встановлених статтею 7 цього
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Правило, відповідно до якого, право на експортне відшкодування
виникає в разі якщо є перевищення суми податкового кредиту
платника податку за відповідний податковий період, над сумою
податкових зобов'язань, викладене саме в пп. 7.7.3 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, отже,
зазначена норма поширюється на відносини по порядку одержання сум
експортного відшкодування.
Колегія суддів вважає, що сума експортного відшкодування
відповідно до положень Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та згідно Порядку складання та подання
податкової декларації з податку на додану вартість входить до
складу загальної суми податку, що підлягає відшкодуванню з
Державного бюджету України за підсумками поточного звітного
періоду (рядок 21 декларації).
Отже, оскільки сума експортного відшкодування є невід'ємною
частиною суми бюджетного відшкодування, то експортне відшкодування
є бюджетною заборгованістю на яку нараховуються проценти.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Свердловську
від 17.12.2003 року № 13572/10 на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 04.12.2003 року у справі № 32
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 04.12.2003 року у справі № 32 - без змін.