ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 2-7/11430-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Сімферополі
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 20.11.2003р.
у справі № 2-7/11430-2003 Господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом Рекламно-поліграфічного центру “Доміно”,
м. Сімферополь
до 1) Державної податкової інспекції у
м. Сімферополі
2)Управління державного казначейства в
Автономній Республіці Крим
про стягнення 124757, 13 грн.
За участю представників сторін:
позивача – не з’явилися
відповідачів – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Господарський суд Автономної Республіки Крим рішенням від
15-18.09.2003р. по справі № 2-7/11430 (суддя Дугаренко О.В.),
яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 20.11.2003р. (колегія суддів Н.Н.
Шевченко, К.В.Волков, О.Г.Градова) позовні вимоги задоволено
частково; стягнуто на користь Рекламно-поліграфічного центру
“Доміно” 124 427,13 грн. бюджетної заборгованості.
Державна податкова інспекція у м. Сімферополі звернулася до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати рішення від 15-18.09.2003р. Господарського
суду Автономної Республіки Крим по справі № 2-7/11430 та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
20.11.2003р., та прийняти нове рішення яким відмовити
Рекламно-поліграфічному центру “Доміно” в задоволенні позовних
вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.3. ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за
результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Держбюджету України протягом місяця наступного після
подачі декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом зазначеного в
цій нормі строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник
податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутись до господарського суду з позовом про
стягнення коштів з бюджету.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
b3duhkem3 ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Факт наявності спірних сум бюджетної заборгованості за вересень
2001р. по лютий 2003р., з урахуванням процентів, (всього 124
427,13 грн.) встановлений господарським судом та не
заперечується податковою інспекцією. Наявність спірних сум
бюджетної заборгованості підтверджується податковими
деклараціями (т.2 а.с. 7-166) та актами документальних перевірок
№ 71/23-4 від 28.01.03р. та № 710/23-2/219/31173421 від
18.04.2003р..
Виходячи із встановлених господарським судом обставин справи,
колегія суддів зазначає, що постанова Севастопольського
апеляційного господарського суду від 20.11.2003р. прийнята у
відповідності до вимог п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.3. ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Посилання податкової інспекції на п. 1 Наказу Державної
податкової адміністрації України № 196 від 24.04.2003 року.,
зокрема на відсутність актів зустрічних перевірок, не може бути
взято до уваги, оскільки податковим органам надано право
здійснювати вищезазначені перевірки, але не проведення таких
перевірок та відсутність висновків за ними не змінює порядок
відшкодування ПДВ встановлений Законом України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Посилання податкової інспекції на звільнення від сплати
державного мита, також, не може бути взято до уваги, оскільки
згідно ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
якщо спір виник внаслідок
неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти
на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд
відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли
друга сторона звільнена від сплати державного мита.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
20.11.2003р. законною і обґрунтованою, та підстав для
задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
20.11.2003р. у справі № 2-7/11430 Господарського суду Автономної
Республіки Крим залишити без змін.