Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 2-16/13112-03
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні в м. у м. Ялті
Києві
касаційну скаргу
на постанову від 17 листопада 2003р.
Севастопольського Господарського суду
апеляційного
за позовом Приватного підприємця Д-нка О.С.
до Державної податкової інспекції
у м. Ялті
про Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.
Ялті від 20.05.2003 № 1855/23-3
У судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги
Приватним підприємцем Д-нко О.С. у вересні 2003р. заявлений позов
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.
Ялті від 20.05.2003 № 1855/23-3, яким позивачеві визначено
податкове зобов'язання на суму 4865 грн. - фінансових санкцій за
порушення вимог пункту 5 та 13 статті 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
. Позовні вимоги
обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого
Закону при здійснення розрахункових операцій і відповідно
застосування фінансових санкцій податковою службою на підставі
статті 22 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
на думку позивача, є неправомірним.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15
вересня 2003, що ухвалене суддею, позовні вимоги про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті від
20.05.2003 № 1855/23-3 задоволені в повному обсязі. Рішення суду
вмотивоване тим, що санкції за порушення положень Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не є
податковими зобов'язаннями з огляду на приписи Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
і за таких обставин
фінансові санкції застосовані до позивача безпідставно.
Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 17
листопада 2003р. перевірене рішення Господарського суду Автономної
Республіки Крим залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну
скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті залишив без
задоволення.
Державна податкова інспекція у м. Ялті вважає, що рішення
Господарського суду Автономної Республіки Кримі та постанова
Севастопольського апеляційного господарського суду прийняті з
порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд
України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, скасувати рішення і постанову у справі, відмовити у
задоволенні позовних вимог. При цьому ДПІ обґрунтовує касаційну
скаргу тим, що суди дійшли помилкового висновку про
неправомірність застосування податковою службою фінансових санкцій
за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових
операцій на підставі підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Наголошує на
приписах пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, якими визначається поняття
штрафної санкції, яка стягується з платників податків. Податкова
служба, посилаючись на положення Інструкції "Про порядок
застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної
податкової служби" зауважує на тому, що фінансові санкції за
порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
стягуються за процедурою, яка регулюється
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Приватним підприємцем Д-нко О.С. відзив на касаційну скаргу не
надіслано.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді переглянув
матеріали справи та доводи касаційної скарги і відзначає наступне.
Податковим повідомленням Державної податкової інспекції у м. Ялті
від 20.05.2003 № 1855/23-3, позивачеві визначено податкове
зобов'язання на суму 4865 грн. - фінансових санкцій за порушення
вимог пункту 5 та 13 статті 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
. Оспорюване податкове
повідомлення відповідача прийняте на підставі акта від 25.04.2003
року № 001949, складеного за результатами перевірки Приватного
підприємця Д-нка О.С з контролю за здійсненням розрахункових
операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами
підприємницької діяльності. Перевіркою встановлено, що при
розрахунках із споживачами за готівкові кошти в барі "Д", що
належить позивачеві, при купівлі коньяку не виписувалась і не
видавалась розрахункова квитанція, у розрахунковій книзі була
відсутня дата початку її використання, було виявлено
невідповідність сум грошових коштів на місці проведення
розрахунків із загальною сумою продажу за розрахунковими
квитанціями, виданими на початку робочого дня.
Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
органи державної
податкової служби мають право застосовувати до підприємств,
установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та
розмірах, встановлених законом.
Приписами пункту 13 статті 3 Закону "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначено, що суб'єкти підприємницької
діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій
та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
зобов'язані: забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на
місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному
звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання
розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими
квитанціями, виданими з початку робочого дня; Відповідно до вимог
статті 15 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької
діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги),
інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової
служби України шляхом проведення планових або позапланових
перевірок згідно із законодавством України. За порушення вимог
цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які
здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням
відповідних органів державної податкової служби України
застосовуються фінансові санкції, визначені статями 17- 24 цього
Закону. Згідно приписів статті 25 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суми фінансових санкцій
підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до
відповідного місцевого бюджету за місцем їх реєстрації в
десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової
служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Державна податкова інспекція у м. Ялті на підставі приписів
підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами " прийняла оспорюване податкове
повідомлення-рішення. Відповідно до ввідної частини Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності (станом на січень 2003 року). Саме цім Законом і
запроваджене поняття податкового зобов'язання, податкового боргу,
як податкового зобов'язання узгодженого платником податків або
встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а
також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов'язання.
Приписи Інструкції про порядок застосування та стягнення сум
штрафних / фінансових /санкцій органами державної податкової
служби ( z0268-01 ) (z0268-01)
, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
23 березня 2001 року за № 268/5459, не можуть розширювати коло
правовідносин на які поширюється названий Закон. Тобто, визначена
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
процедура стягнення розповсюджується на зобов'язання
саме з податків і зборів (обов'язкових платежів) та пені у сфері
зовнішньоекономічної діяльності.
Судова колегія погоджується з висновками, викладеними у постанові
апеляційного господарського суду стосовно безпідставного
застосування відповідачем процедури порядку погашення зобов'язань,
передбаченого приписами Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки фінансові санкції за
порушення порядку реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування не є податковим зобов'язанням в
розумінні названого Закону.
З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для
висновку про відповідність оскарженого податкового повідомлення
приписам підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та статті 22 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
За таких обставин, переглянуті рішення і постанова у справі
відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної
скарги визнаються непереконливими.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15
вересня 2003р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17 листопада 2003р. у справі
№ 2-16/13112-03 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті залишити
без задоволення.