ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 2-13/13422-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого,
доповідача,
суддів
за участю повноважних представників:
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому прокурора Білогірського району
засіданні касаційне подання Автономної Республіки Крим
на рішення від 22 вересня 2003 року
господарського суду Автономної
Республіки Крим
та постанову від 27 листопада 2003 року
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-13/13422-2003
за позовом прокурора Білогірського району
Автономної Республіки Крим в
інтересах Білогірського районного
центру зайнятості населення
до ВАТ "БП"
про стягнення 4151, 82 грн.
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2003 року прокурор Білогірського району Автономної
Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної
Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Міністерства
праці та соціальної політики Державної служби зайнятості
Білогірського районного центру зайнятості населення до ВАТ "БП"
про стягнення 4 151,82 грн., посилаючись на те, що останній не
сплачує внески до фонду державного соціального страхування на
випадок безробіття.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22
вересня 2003 року в позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
27 листопада 2003 року рішення господарського суду залишено без
змін.
В касаційному поданні прокурор просить прийняті судові рішення
скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального права.
Відзив на касаційне подання прокурора від відповідача до суду не
надходив.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній
фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень
норм матеріального права, суд вважає, що касаційне подання
прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи оскаржувані судові рішення про відмову прокурору в
позові, господарські суди виходили з того, що органи Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття віднесені до контролюючих органів і не є
органами стягнення, визначених Законом України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними і
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181 від 21.12.2000
року.
Проте, з такими висновками погодитись не можна.
Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори
(обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів,
а також права, обов'язки і відповідальність платників визначено в
Законі України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення
змін до Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від
18 лютого 1997 року № 77/97-ВР дія цього Закону поширюється на
відповідні правовідносини у сфері соціального страхування, щодо
зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з
питань соціального страхування.
14 січня 1998 року Верховною Радою України прийнято Основи
законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, які відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначають принципи та загальні правові, фінансові та
організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального
страхування громадян в Україні.
На виконання згаданих Основ прийнято ряд Законів України, зокрема,
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Норми Закону України № 2181 до прийняття Закону України № 550-ІV
"Про внесення змін в Закон України 2181-ІІІ" ( 550-15 ) (550-15)
, який
вступив в силу 26.03.2003 року, згідно якому порядок погашення
зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами по податкам та зборам
розповсюджується і на внески на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття і органи Фонду
віднесені до контролюючих органів, на порядок стягнення
заборгованості по внескам до Фонду не розповсюджуються.
До вступу в силу Закону України № 550-ІV "Про внесення змін в
Закон України 2181-ІІІ" ( 550-15 ) (550-15)
органи Фонду до контролюючих
органів не відносились, заборгованість по внескам до 26 березня
2003 року не являлась податковим зобов'язанням.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення
заборгованості, яка виникла в період з 1 січня 2001 року по 26
березня 2003 року.
Виходячи з зазначеного аналізу прийнятих на даний час законодавчих
актів, з моменту вступу в силу Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
і до моменту вступу в силу Закону України
"Про внесення змін в Закон України 2181-ІІІ" № 550-ІV ( 550-15 ) (550-15)
,
відношення по стягненню внесків у Фонд врегульовані спеціальним
законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття і, відповідно, встановлений
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетними і державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
порядок стягнення недоїмки в цьому випадку
застосуванню не підлягав і стягнення заборгованості по внескам
було предметом розгляду господарських судів.
Розглядаючи даний спір та приймаючи оскаржувані судові рішення,
господарські суди на вказані обставини уваги не звернули, що
визнати законним і обгрунтованим не можна.
За таких обставин суд вважає, що судові рішення прийняті
господарськими судами з порушенням норм матеріального права, тому
не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати
наведене, більш повно з'ясувати обставини справи та вирішити спір
відповідно до вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22
вересня 2003 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 27 листопада 2003 року скасувати,
задовольнивши касаційне подання прокурора.
2. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.