ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 справа N 2-15/9195-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Сімферопольської МДПІ
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 03.12.2003
у справі № 2-15/9195-2003
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Приватного науково-виробничого
підприємства "Т"
до Сімферопольської МДПІ
про визнання недійсними податкових
вимог
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
02.09.2003 у справі № 2-15/9195-2003, залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
03.12.2003 позов задоволено: першу податкову вимогу № 106 від
10.01.2002 та другу податкову вимогу № 2/511 від 12.03.2002
Сімферопольської МДПІ визнано недійсними; стягнуто з
Сімферопольської МДПІ на користь Приватного науково-виробничого
підприємства "Т" витрати по оплаті державного мита у розмірі 85
грн. та 118 грн. витрат на судово-інформаційне забезпечення
судового процесу.
У касаційній скарзі Сімферопольська ОДПІ просить скасувати
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
03.12.2003 та рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 02.09.2003 у справі № 2-15/9195-2003, у позові відмовити,
посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським
судом норм Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.1991 № 1251-ХІІ, Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ та
порушення ст. 4 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач та відповідач не скористалися своїм процесуальним правом
на участь своїх представників в засіданні суду касаційної
інстанції.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
Приватне науково-виробниче підприємство "Т" 19.07.2001 надало
Сімферопольській МДПІ розрахунок сплати єдиного податку за ІІ-й
квартал 2001 р. Відповідно до графи 2 поданого розрахунку, виручка
від реалізації продукції зазначена у розмірі 4050 тис. грн., у
зв'язку з чим, суму єдиного податку за ставкою 10 % визначено у
розмірі 405 тис. грн. (графа 5).
Через 10 днів позивач самостійно виявив помилку в розрахунку,
оскільки розрахунок було зроблено в гривнях, а необхідно було - у
тисячах гривень.
30.07.2001 позивачем було подано до Сімферопольській МДПІ
уточнений розрахунок сплати єдиного податку за ІІ-й квартал 2001
р., згідно з яким виручка від реалізації продукції складає 4, 05
тис. грн., суму єдиного податку за ставкою 10 % визначено у
розмірі 0, 40 тис. грн.
На підставі першої податкової вимоги № 1/106 від 10.01.2002
Сімферопольською МДПІ позивачу визначено суму податкового боргу у
сумі 2 184, 81 грн. - пені по узгодженим податковим зобов'язанням
з єдиного податку.
Другою податковою вимогою № 2/511 від 12.03.2002 Сімферопольською
МДПІ позивачу визначено суму податкового боргу станом на
12.03.2002 у сумі 2 184, 81 грн. - пені по узгодженим податковим
зобов'язанням з єдиного податку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо законності
і обгрунтованості вимог позивача з огляду на наступне.
Згідно з п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкова
вимога - це письмова вимога податкового органу до платника
податків погасити суму податкового боргу.
Пунктом 1.3 ст. 1 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що
податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з
урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником
податків або встановлене судом (арбітражним судом), але не
сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму
такого податкового зобов'язання.
Пунктом 1.4 ст. 1 цього ж Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що пеня
- це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового
боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у
зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли у майбутніх податкових
періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться
у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків
зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить
виправлені показники.
Згідно з п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у
разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає
такому платнику податків податкові вимоги.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що 30.07.2001 Приватне науково-виробниче підприємство "Т" належним
чином повідомило Сімферопольську МДПІ про те, що виручка за ІІ - й
квартал 2001 р. складає 4, 050 тис. грн., тобто узгодив податкове
зобов'язання з єдиного податку, а 15.06.2001 (тобто в межах
строку, встановленого п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
) платіжним дорученням
№ 2 позивачем в бюджет було сплачено вищезазначену суму єдиного
податку у розмірі 405 грн.
З огляду на викладене, з врахуванням сплати до бюджету суми
єдиного податку 405 грн. до закінчення граничного строку,
визначеного п.п 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, цілком
правомірними є висновки господарських судів про те, що податковий
борг у позивача не виник, а тому нарахування відповідачем пені у
розмірі 2 184 грн. є неправомірним.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 03.12.2003 у справі № 2-15/9195-2003
відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам
справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Сімферопольської МДПІ залишити без задоволення, а
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
03.12.2003 у справі № 2-15/9195-2003 - без змін.