ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 2/154a
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому ДПІ у м. Маріуполі
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 02.12.2003 року Донецького
апеляційного
господарського суду
у справі № 21
господарського суду Донецької області
за позовом ВАТ "Металургійний комбінат "АС",
м. Маріуполь
до ДПІ у м. Маріуполі
3-я особа: Управління Державного казначейства в
Донецькій області
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній,
від не з'явились
відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.06.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 02.12.2003 року у справі № 21 позов
задоволене, визнане повністю недійсним податкове
повідомленнярішення ДПІ у м Маріуполі № 0000121530/0 від
31.03.2003р., предметом якого визначений штраф у розмірі 97111,62
грн. за затримку на 25 календарних днів граничного строку сплати
узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток;
стягнуте з відповідача на користь позивача витрати по сплаті
держмита у сумі 85 грн. та витрат по сплаті інформаційно-технічних
послуг судового процесу у сумі 118 грн..
В касаційній скарзі ДПІ у м. Маріуполі просить постановлені по
справі судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким
відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на
неправильне застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, а саме ч. 4 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
пп. 3.1.1 та п. 5.3 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. ст. 1, 12 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Металургійний комбінат "АС"
повністю заперечує доводи касаційної скарги.
Відповідачі не реалізували своє процесуальне право на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача,
перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи
наступне.
Судами встановлено, що предметом спору є податкове
повідомленнярішення від 31.03.2003р. № 0000121530/0, яким з
посиланнями на пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 20.12.2000р. №
2181-III застосовано штраф в сумі 97111грн.62коп. за затримку на
25 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання з податку на прибуток (10% від суми
податкового зобов'язання).
Згідно п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000р. (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних
податкових повідомлень-рішень) у разі коли платник податків не
сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних
строків, визначених цим Законом, такий платник податку
зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30
календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку
сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірах 10%
такої суми.
В пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ
закріплено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити
суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій
декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім
днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п.
4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Судами встановлене, що граничний строк сплати узгодженого
податкового зобов'язання по податковій декларації з податку на
прибуток за січень 2003р. - 03.03.2003р. (податкова декларація
подана 19.02.2003р.).
Сума податку на прибуток по зазначеній податковій декларації
склала 10059400грн.
Позивач, ВАТ "Металургійний комбінат "АС" звернувся до ДПІ у м.
Маріуполі з проханням зробити залік суми податку на прибуток за
січень 2003р. за рахунок суми експортного відшкодування по ПДВ за
серпень 2002р.
Відповідно до п. 4 Указу Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" сума бюджетного відшкодування може бути повністю
або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку або
інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які зараховуються
до Державного бюджету України.
Згідно довідки ДПІ у м. Маріуполі від 12.03.2003р.
№ 2335/10-19-013 по ВАТ "Металургійний комбінат "АС" в рахунок
сплати податку на прибуток по декларації за серпень 2002р.
відшкодовано по висновку № 366 від 27.02.2003р. 10 059 400грн., у
тому числі: 27.02.2003р. - 3 742 541 грн.; 28.02.2003р. - 4 050
311 грн.; 03.03.2003р. - 2 266 548 грн. (а.с.38-39).
На підставі правильної оцінки вищенаведеного доказу суди дійшли
правомірного висновку, що податкові зобов'язання за січень 2003
року були припинені шляхом їх заліку, а отже, позивач не порушив
граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання
і у відповідача були відсутні підстави застосовувати штрафні
(фінансові) санкції на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000р. № 2181-111.
Колегія суддів не бере до уваги довід касаційної скарги про
відсутність у позивача права вибору черговості погашення своїх
податкових зобов'язань у зв'язку з заставними зобов'язаннями (пп.
3.1.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. № 2181-111), оскільки
матеріалами справи не встановлене і відповідачем не доведено
наявності у позивача податкового боргу в період проведення заліку
(а.с.21, 22); сума бюджетного відшкодування, як зазначалось вище,
може бути зарахована в рахунок платежів з цього податку або інших
податків, зборів (обов'язкових платежів), а не в рахунок штрафних
санкцій за платежем податок на прибуток, які до речі є не
податковим зобов'язанням а складовою частиною податкового боргу
(а.с.13).
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Маріуполі від 30.12.2003 року
№ 17280/8/10-013 на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 02.12.2003 року у справі № 21 залишити без
задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 02.12.2003 року у справі № 21 - без змін.