ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 1/3/77
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:
розглянув
касаційні скарги Закритого акціонерного товариства “З”
(надалі Товариство)
на ухвали господарського суду Запорізької області
від 20.11.03 та 28.01.2004 року
у справі № 1/3/77
господарського Запорізької області
суду
за позовом Прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в
інтересах держави в особі Запорізького
обласного управління по будівництву,
ремонту та експлуатації автомобільних доріг
(надалі Управління)
до Товариства Спеціалізованої податкової
інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Запоріжжі (надалі СДПІ у м.
Запоріжжі)
про стягнення 3352680,30 грн
За згодою сторони відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 08.04.04 було оголошено вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Ухвалою від 20.11.03 господарського суду Запорізької області
проведено заміну позивача, оскільки в судовому засіданні знайшли
підтвердження обставини, що за період розгляду справи Запорізьке
обласне управління по будівництву, ремонту і утриманню
автомобільних доріг “О” реорганізоване в Адміністрацію
автомобільних доріг у Запорізькій області Української державної
корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних
доріг “У”, а остання – в Службу автомобільних доріг у
Запорізькій області.
Ухвалою від 28.01.04 господарського суду Запорізької області з
метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти та
майно Товариства до вирішення спору у даній справі та зупинено
провадження у справі до розгляду касаційної скарги.
Зазначені ухвали Товариство оскаржило в касаційному порядку,
звернувшись з касаційними скаргами на ухвали господарського суду
Запорізької області від 20.11.03 та 28.01.04, в яких просить їх
скасувати як винесені, на його думку, з порушенням норм
процесуального права.
Зокрема, скаржник посилається на те, що судом при винесенні
ухвали від 20.11.03 порушено ст.ст. 25, 34, 86 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. При винесенні ухвали від 28.01.04 судом, на думку
скаржника, порушено ст.ст. 4-7, 66, 86 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
п. 1 ч. 3 ст. Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Розглянувши матеріали судової справи, касаційні скарги,
заслухавши представника сторони, суддю - доповідача по справі,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з
наступних підстав.
Прокурор Жовтневого району м. Запоріжжя звернувся до
арбітражного суду Запорізької області з позовом в інтересах
Управління про стягнення з Товариства 2.022.311, 93 грн.
Ухвалою від 28.12.99 арбітражного суду Запорізької області
позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у
справі № 1/3/77.
Згідно зі ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали місцевого або апеляційного
господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку
у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом".
Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, на підставі якої судом проведено заміну позивача,
не передбачено можливість її подальшого оскарження так само, як
3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, якою керувався суд при відкладенні розгляду справи.
За таких обставин ухвала від 20.11.03 підлягає залишенню в силі.
Що стосується ухвали від 28.01.04, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що її винесено обґрунтовано
при правильному застосуванні норм процесуального права.
Так, ст. 66 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено право господарського суду за заявою
сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з
своєї ініціативи вжити заходів до забезпечення позову.
При цьому єдиною підставою для вжиття таких заходів наведена
стаття визначає, що їх невжиття може утруднити чи зробити
неможливим виконання рішення господарського суду.
В той же час закон не містить переліку обставин, за яких
вживаються заходи до забезпечення позову, а тому конкретні
обставини по кожний справі визначаються судом, з врахуванням
матеріалів справи.
Задоволення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову
або їх вжиття за власної ініціативи віднесено статтею 66
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
на
розсуд суду, який з врахуванням представлених доказів та
матеріалів справи підставно прийшов до висновку про застосування
вказаних заходів.
У зв’язку з вказаними обставинами оскаржена ухвала прийнята в
межах повноважень суду з дотриманням вимог діючого
законодавства.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційні скарги Закритого акціонерного товариства “З” залишити
без задоволення.
Ухвалу від 20.11.03 та ухвалу від 28.01.04 господарського суду
Запорізької області у справі № 1/3/77 залишити без змін.