ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2004 Справа N 355/11-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу КП "ХХХ" в особі відокремленого структурного
підрозділу Н - ського спеціалізованого
управління по будівництву і інженерним
комунікаціям "YYY"
на постанову від 24.12.2003 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № X3
за позовом КП "XXX" в особі відокремленого структурного
підрозділу Н - ського спеціалізованого
управління по будівництву і інженерним
комунікаціям "YYY" (надалі - Підприємство)
до ПП А.А.А.
про звільнення орендованого приміщення
за участю представників:
від позивача - присутній,
від відповідача - присутні;
ВСТАНОВИВ:
Підприємством в господарському суді Київської області пред'явлено
позов про зобов'язання ПП А.А.А. звільнити орендовані приміщення
загальною площею 24 м.кв. та 180,6 м.кв., а також передати його
позивачу.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на невиконання
відповідачем положень п. 4.4 договорів оренди приміщень № 2 та № 3
від 02.01.2003 р. щодо повернення орендованого майна у зв'язку із
припиненням їх дії 30.06.2003 р. після закінчення терміну, на який
вони були укладені.
Відповідач позов не визнавав, посилаючись на те, що отримані від
Підприємства проекти договорів № 2 та № 3 датовані 02.01.2003 р.
ним підписані з протоколом розбіжностей. Оскільки позивач
протоколи розбіжностей не підписав, вказані договори є
неукладеними, а договір оренди № 1 від 03.01.2001 р. відповідно до
ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
та ст. 260 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
вважається
поновленим на невизначений строк.
Рішенням господарського суду Київської області від 16.10.2003 р.
(суддя Л.Л.Л.) позов задоволено: ПП А.А.А. зобов'язано звільнити
орендовані приміщення загальною площею 204,6 м.кв., які
розташовані за адресою м. Біла Церква, вул. З-я, 99 та належать
позивачу, в термін до 16.11.2003 р.
Рішення мотивовано тим, що укладений сторонами договір оренди № 1
від 03.01.2001 р. припинив свою дію 31.12.2002 р. у зв'язку із
закінченням строку на який він був укладений. В подальшому
сторонами укладено договори оренди № 2 та № 3 від 02.01.2003 р.
Позивач в порядку ст. 17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
листом № 109 від 27.06.2003 р.
повідомив відповідача про те, що договори оренди № 2 та № 3 від
02.01.2003 р. закінчують свою дію 30.06.2003 р., у зв'язку з чим
просив звільнити орендовані за цими договорами приміщення до
07.07.2003 р. Оскільки вказані договори закінчили свою дію
30.06.2003 р., а позивач відмовився від їх пролонгації, то
відповідач в силу ст. 27 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
зобов'язаний повернути приміщення
позивачу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.12.2003 р. (судді: Г.Г.Г., Д.Д.Д., Е.Е.Е.) рішення місцевого
господарського суду скасовано, в позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що договори оренди № 2 та № 3 від
02.01.2003 р. є неукладеними у зв'язку із недосягненням сторонами
згоди за всіма істотними умовами. При відсутності заперечень з
боку позивача договір оренди № 1 від 03.01.2001 р. в порядку ст.
17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
та ст. 260 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є таким, що укладений
на невизначений строк.
Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без
змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав
касаційну скаргу, пояснення представника відповідача, який
заперечував проти задоволення касаційної скарги, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без
задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що
постанова апеляційного господарського суду ухвалена з дотриманням
вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що в порядку ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний господарський суд всебічно, повно і
об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх
сукупності та керуючись законом дійшов обґрунтованого висновку про
те, що договори № 2 та № 3 від 02.01.2003 р. з урахуванням
положень ст. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є неукладеними, оскільки
сторонами не досягнуто згоди по всіх істотних умовах, зокрема, не
підписано протоколи розбіжностей та не дотримано положень ст. 10
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
.
Крім того судом правильно спростовано висновок місцевого
господарського суду про припинення 31.12.2002 р. дії договору
оренди № 1 від 03.01.2001 р. у зв'язку із закінченням терміну, на
який він був укладений, оскільки в силу ч. 2 ст. 17 Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
у разі
відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов
договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну
дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на
тих самих умовах, які були передбачені договором, що і мало місце
у даному випадку.
Разом з тим, застосування апеляційним господарським судом ст. 260
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є помилковим, оскільки норми Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
є
спеціальними по відношенню до положень Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, відтак є пріоритетними.
Посилання оскаржувача на протилежні обставини справи не
приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст.
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх невідповідності
матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення апеляційним господарським
судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті
постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав
для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів
не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу КП "ХХХ" в особі відокремленого структурного
підрозділу Н-ського спеціалізованого управління по будівництву і
інженерним комунікаціям "YYY" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.12.2003 р. у справі № Х3 залишити без змін.