ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 07.04.2004                                    Справа N 33/468-02
 
Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
        Перепічая В.С. (головуючого),
        Вовка І.В.,
        Гончарука П.А.,
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу     Відділу державної виконавчої служби  Н-ського
                     РУЮ Харківської області
 
на  постанову        Харківського апеляційного господарського суду
                     від 27.11.2003 року
 
у справі за позовом  H-cької селищної Ради
 
до                   Сільськогосподарського товариства з обмеженою
                     відповідальністю  "XXX"
 
про                  стягнення суми
 
                            УСТАНОВИВ
 
У вересні 2003  року  боржник  звернувся  до  господарського  суду
Харківської області зі скаргою на дії Державної виконавчої служби,
в якій просить визнати дії відділу державної виконавчої служби  не
правомірними  щодо  опису  і вилучення майна та повернути вилучене
майно,  посилаючись на  те,  що  під  час  здійснення  виконавчого
провадження  з  виконання  судових рішень останнім порушено вимоги
законодавства.
 
Ухвалою господарського суду  Харківської  області  від  25.09.2003
року  скаргу задоволено і визнано дії відділу державної виконавчої
служби H-cького РУЮ Харківської області та зобов'язано  останнього
повернути вилучене майно за актом опису № 011561 АА від 06.08.2003
року і здійснити всі необхідні виконавчі дії відповідно  до  вимог
законодавства.
 
Постановою Харківського   апеляційного   господарського  суду  від
27.11.2003 року зазначену ухвалу суду  першої  інстанції  залишено
без змін.
 
У касаційній скарзі відділ державної виконавчої служби вважає,  що
судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому
просить прийняті ним рішення скасувати та прийняти нове рішення.
 
У відзиві на касаційну скаргу боржник вважає,  що оскаржені судові
рішення відповідають законодавству,  і  просить  залишити  їх  без
змін, а касаційну скаргу без задоволення.
 
Відзив на  касаційну скаргу від стягувача H-cької селищної Ради до
суду не надходив.
 
У судовому засіданні оголошувалась перерва на 07.04.2004 року.
 
Заслухавши пояснення представника  боржника  і  відділу  державної
виконавчої служби,  дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву
на неї,  перевіривши матеріали справи і оскаржені судові  рішення,
суд  вважає,  що  касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
 
Як вбачається із матеріалів справи,  рішенням господарського  суду
від  25.02.2003 року в даній справі стягнуто з боржника на користь
H-cької селищної Ради 11102,71 грн., на підставі якого було видано
наказ  і  відкрито  виконавче  провадження.  Постановою  державної
виконавчої служби від 03.04.2003 року  було  об'єднано  у  зведене
виконавче    провадження    виконавчі   провадження   за   наказом
господарського  суду  та  виконавчими  листами  загального   суду,
боржником за якими є СТОВ "XXX".
 
У межах  зведеного  виконавчого  провадження  на  виконання рішень
господарського  суду  та  загального  суду  державною   виконавчою
службою було описано й арештовано і вилучено майно боржника.
 
Предметом даного  судового  розгляду  є  скарга  на  дії державної
виконавчої  служби  здійснені  в   межах   зведеного   виконавчого
провадження з виконання рішень господарського та загального суду.
 
Відповідно до  ст.121-2  ГПК  України ( 1798-12 ) (1798-12)
         скарги на дії чи
бездіяльність органів Державної виконавчої служби  щодо  виконання
рішень,  ухвал,  постанов  господарських  судів можуть бути подані
стягувачем,  боржником  протягом  десяти  днів  з   дня   вчинення
оскаржуваної дії,  або з дня, коли зазначеним особам стало про неї
відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
 
Скарги розглядаються господарським судом про  час  і  місце  якого
повідомляються   ухвалою  стягувач,  боржник  та  орган  виконання
судових рішень.
 
Проте, суди  зазначені  вимоги  норми  процесуального   права   не
врахували і, виходячи з них, не звернули уваги на те, що оскаржені
виконавчі дії здійснювалися на виконання рішень господарського  та
загального   суду,  а  звідси,  не  з'ясували,  чи  не  стосується
вирішення даного спору  прав  і  обов'язків  стягувачів  за  всіма
виконавчими  документами,  яких про час і місце судового засідання
не повідомили.
 
До того ж,  суду слід було з'ясувати питання про те,  які особи  є
стягувачами  за виконавчими документами загального суду,  оскільки
встановлення   зазначеної   обставини   впливає   на    визначення
підвідомчості цього спору.
 
Отже, за таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати
законними й обґрунтованими,  і тому вони підлягають  скасуванню  з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
 
З огляду  наведеного  та  керуючись  ст.ст.111-5,  111-7,  111-9 -
111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        
Вищий господарський суд України
 
ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу  відділу державної виконавчої служби H-cького РУЮ
Харківської області задовольнити частково.
 
Постанову Харківського  апеляційного   господарського   суду   від
27.11.2003  року та ухвалу господарського суду Харківської області
від 25.09.2003 року скасувати,  і справу № 33/468-02  передати  на
новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
 
Головуючий В.Перепічай
Суддя      І.Вовк
           П.Гончарук