ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2004 Справа N 30-1/244-03-6536
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
16.12.2003 року
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до Відкритого акціонерного товариства "YYY"
3-тя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ZZZ"
про визнання недійсним договору оренди і виселення
та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ZZZ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
про усунення перешкод у користуванні приміщенням
та виселення,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2003 року ТзОВ "XXX" звернулося до господарського суду
Одеської області з позовною заявою до ВАТ "YYY"
про визнання недійсним договору оренди приміщення, укладеного
останнім з ТзОВ "ZZZ" і виселення,
посилаючись на те, що зазначений договір
укладений на приміщення, які орендує позивач на підставі договору
з відповідачем.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ТзОВ "ZZZ"
звернулося до суду з позовною заявою до ТзОВ "XXX" про усунення
перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями і виселення,
посилаючись на те, що останній безпідставно займає нежитлове
приміщення, яке орендується ним на підставі договору № 28 від
02.09.2002 року.
До прийняття рішення місцевим господарським судом ТзОВ "ZZZ"
заявило клопотання про вихід за межі позовних вимог на підставі
ст. 83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і
просило виселити ТзОВ "XXX" з нежитлових приміщень щодо яких у
нього є домовленість з їх власником про укладення договору оренди.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.11.2003 року
в позові ТзОВ "XXX" відмовлено, а позов ТзОВ "ZZZ" задоволено та
зазначено про усунення перешкод у користуванні нежитловим
приміщенням площею 160 кв.м. і виселено ТзОВ "XXX" з нежитлових
приміщень площею 518 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Н-ськa, 99.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
16.12.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене
без змін.
У касаційній скарзі ТзОВ "XXX" вважає, що суд порушив норми
матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним
рішення скасувати, та прийняти нове рішення.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "YYY" вважає, що постанова
апеляційного суду відповідає законодавству, і просить залишити її
без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відзив на касаційну скаргу від ТзОВ "ZZZ" до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника ТзОВ "XXX", дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що між ВАТ "YYY" і ТзОВ "SSS"
(правонаступником якого є ТзОВ "XXX") було укладено договір № 21
від 12.07.2002 року, за умовами якого орендодавець передав
орендарю нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Н-ськa,
99. До зазначеного договору сторони вносили зміни та доповнення
щодо продовження строку оренди, розміру орендної плати і площі
орендованих приміщень. Строк оренди приміщень за вказаним
договором закінчився 01.06.2002 року.
Після чого, між ВАТ "YYY" і ТзОВ "ZZZ" було укладено договір № 28
від 02.09.2000 року, за умовами якого орендодавець передав
орендарю в оренду нежитлове приміщення площею 160 кв.м. першого
поверху в м. Одеса, вул. Н-ськa, 99.
Предметом даного судового розгляду є вимоги ТзОВ "XXX" про
визнання недійсним договору оренди, укладеного між ВАТ "YYY" і
ТзОВ "ZZZ" та виселення останнього з орендованих приміщень, з
посиланням на оренду цих приміщень ним, і вимоги ТзОВ "ZZZ" про
усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням та
виселення з нього ТзОВ "XXX" з посиланням на безпідставне
користування останнім орендованим майном, яке орендується ним за
договором.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний договір оренди
№ 28 від 02.09 2002 року було укладено між орендодавцем та
орендарем після закінчення строку договору оренди № 21 від
12.07.2000 року, на підставі якого ТзОВ "XXX" користувався
орендованими приміщеннями.
Отже, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд
апеляційної інстанції, про відсутність правових підстав для
задоволення позову про визнання недійсним спірного договору оренди
і виселення ТзОВ "ZZZ" з орендованих ним нежитлових приміщень,
відповідає матеріалам справи та вимогам законодавства.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначеного висновку
суду.
Таким чином, виходячи з наведеного, оскаржені судові рішення в
частині розгляду вимог ТзОВ "XXX" про визнання договору оренди
недійсним і виселення відповідають встановленим обставинам справи
та вимогам Закону, і тому їх у зазначеній частині слід залишити
без змін.
Разом з тим, вирішуючи спір за позовом ТзОВ "ZZZ" про усунення
перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями і виселення ТзОВ
"XXX", суд не з'ясував належним чином, щодо яких приміщень
заявлені зазначені вимоги, та в порушення ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зазначивши у
прийнятому рішенні про усунення перешкод у користуванні
приміщенням площею 160 кв. м. не вказав його індивідуальні ознаки,
і не вирішив спір у частині вимог про виселення.
До того ж, суд застосовуючи п.2 ст. 83 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не з'ясував питання про
те, чи були правові підстави виходити за межі позовних вимог, та
які права і законні інтереси ТзОВ "ZZZ" було порушено щодо
приміщень площею 518 кв.м, з урахуванням того, що у заявленому
клопотанні останнього зазначалось про його наміри і згоду
орендодавця на укладення договору оренди на вказані приміщення, та
чи виникає з цього у ТзОВ "ZZZ" право вимоги на предмет спору.
При цьому суду слід було навести належне правове обгрунтування
застосування п.2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
враховуючи вимоги норм матеріального права
щодо наявності прав і законних інтересів ТзОВ "ZZZ" на предмет
спору.
За таких обставин, прийняті у даній справі судові рішення у
частині розгляду позову ТзОВ "ZZZ" до ТзОВ "XXX" про усунення
перешкод і виселення та виселення ТзОВ "XXX" з нежитлових
приміщень площею 518 кв.м. і судових витрат не можна визнати
законними й обгрунтованими, і тому вони в зазначеній частині
підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати викладене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
16.12.2003 року та рішення господарського суду Одеської області
від 06.11.2003 року в частині позову ТзОВ "ZZZ" до ТзОВ "XXX" про
усунення перешкод і виселення та виселення ТзОВ "XXX" з нежитлових
приміщень площею 518 кв.м. і судових витрат скасувати, і справу №
30-1/244-03-653/6 в зазначеній частині передати на новий розгляд
до суду першої інстанції в іншому складі.
В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від
16.12.2003 року залишити без змін.
Головуючий В. Перепічай
С у д д і: І. Вовк
П. Гончарук