ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 07.04.2004                                        Справа N 15/55

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

                  Перепічая В.С. (головуючого),

                  Вовка І.В.,

                  Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м.Києві

касаційну скаргу       Відкритого акціонерного товариства "XXX"

на  постанову          Київського апеляційного господарського суду

від                    16.12.2003 року

у справі

за позовом             Відкритого акціонерного товариства "YYY"

до                     Відкритого акціонерного товариства "XXX"

про                    стягнення суми

                            УСТАНОВИВ:

У січні   2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Чернігівської  області  з  позовною  заявою  до  відповідача   

про   стягнення  з  відповідача  заборгованості  в  сумі  13252,20 

грн.,

посилаючись  на  те,  що  останній  не  виконав  взятих  на   себе

договірних зобов'язань з постачання зернопродукції.

Рішенням господарського  суду Чернігівської області від 26.03.2003

року позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь

позивача борг в сумі 13020 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського   апеляційного   господарського   суду   від

16.12.2003 року зазначене рішення суду першої  інстанції  залишене

без змін.

У касаційній   скарзі  відповідач  вважає,  що  судом  неправильно

застосовані норми матеріального права, і тому просить прийняті ним

рішення  скасувати  та  справу  передати  на новий розгляд до суду

першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення  представника  позивача,  дослідивши   доводи

касаційної  скарги,  перевіривши матеріали справи і прийняті в ній

судові  рішення,  суд  вважає,  що   касаційна   скарга   підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається  із  матеріалів справи,  між сторонами було укладено

договір  №  1  від  19.02.2002  року,  за  умовами  якого  позивач

зобов'язався  відпустити  товар  на  суму  13000 грн.,  відповідач

зобов'язався здійснити розрахунки шляхом  поставки  зернопродукції

на зазначену суму до 20.09.2002 року.

Судом встановлено,  що  на  виконання зазначеного договору позивач

поставив відповідачу товар на загальну суму 13020 грн., а останній

зобов'язань з поставки зернопродукції не виконав.

Відповідно до вимог ст.ст.161,162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         зобов'язання

повинні  виконуватися  належним  чином  і  в  установлений   строк

відповідно до вказівок закону,  договору.  Одностороння зміна умов

договору не допускається.

Проте, суди  зазначених  вимог   норм   матеріального   права   не

врахували, і, виходячи з них, не з'ясували належним чином правовий

зміст зобов'язань відповідача за договором,  та чи виникає у нього

відповідно до вказівок договору грошове зобов'язання.

До того  ж,  суду  слід  було ретельніше з'ясувати правову природу

укладеного між сторонами договору з урахуванням  вимог  ст.245  ЦК

УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  а звідси,  якими нормами матеріального права

регулюються спірні правовідносини.

Разом з цим,  суд не звернув уваги на те,  що позивач у заявленому

позові  посилався  на  ст.213  ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  і не з'ясував

належним чином правові підстави заявлених вимог.

Отже, суди  попередніх  інстанцій  зробили  висновки  на   неповно

з'ясованих  обставинах  справи в порушення вимог ст.43 ГПК України

( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  що  призвело   до  неправильного  застосування  норм

матеріального права.

За таких  обставин  оскаржені  судові  рішення  не  можна  визнати

законними й обґрунтованими,  і тому вони підлягають  скасуванню  з

передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час  нового  розгляду  справи  суду  слід врахувати наведене і

вирішити спір відповідно до вимог закону.

З огляду викладеного та керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9  -

111-12 Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу   Відкритого   акціонерного   товариства    "XXX"

задовольнити.

Постанову Київського    апеляційного   господарського   суду   від

16.12.2003 року  та  рішення  господарського  суду   Чернігівської

області  від 26.03.2003 року скасувати,  і справу № 15/55 передати

на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий В.Перепічай

Суддя      I.Вовк

           П.Гончарук