ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2004 Справа N 14/273
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали Відкритого акціонерного товариства
касаційної скарги “Проторус”
на постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 11.11.2003
у справі Херсонської області
господарського суду
за позовом Акціонерного товариства закритого типу
“Фонд-3”
до Відкритого акціонерного товариства
“Проторус”
3-я особа Херсонське відділення Фонду соціального
захисту інвалідів
про стягнення 444 00,0 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Мілюков Є.Д. – директор;
Ніколюк Д.А. – за довіреністю № 21 від
23.03.2004;
- відповідача: Протасова Л.І. –за довіреністю від 12.12.2003;
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2002 року АТЗТ “Фонд-3” звернулось до суду з позовом
про стягнення з ВАТ “Проторус” заборгованість у сумі 29 980 грн.
В подальшому відповідачем було подано зустрічний позов, в якому
він просить стягнути з позивача збитки, завдані неналежним
виконанням договору оренди.
За заявою від 08.08.2002 позивач збільшив позовні вимоги на суму
444 00,0 грн.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.09.2003
року в задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
11.11.2003 року рішення місцевого господарського суду змінено.
Позовні вимоги АТЗТ “Фонд-3” задоволено, а в задоволені
зустрічного позову ВАТ “Проторус” відмолено.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав касаційну
скаргу в якій просить її скасувати посилаючись на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до
укладеного договору від 02.06.2000р. між АТЗТ “Фонд-3” та ВАТ
“Проторус” останній зобов'язався прийняти в оренду на три роки
технологічне обладнання макаронного цеху балансовою вартістю
44,4 тис. грн., та сплачувати орендну плату щомісячно в сумі 0,5
тис. грн. - перші шість місяців, та 1,38 тис. грн.. - останні 30
місяців, а також інші обов'язки. В свою чергу АТЗТ “Фонд-3”
зобов'язалося організувати роботу макаронного цеху, зберегти
робочі місця для інвалідів не менше ніж 50% від загальної
чисельності працюючих та інше.
Доповненням від 28.08.2000р. до договору від 02.06.2000р. пункт
1.3. цього договору сторони змінили узгодивши, що орендна плата
технічного обладнання макаронного цеху повинна вноситися на
рахунок Херсонського відділення Фонду України соціального
захисту інвалідів як погашення займу “Фонду-3” відповідно до
договору позики для створення робочих місць інвалідів б/н від
15.09.1995р. в обумовленому сторонами раніше розмірі, з метою
уточнення призначення виробничих відрахувань.
Судами встановлено, що на виконання умов договору ВАТ “Проторус”
сплатив Херсонському обласному відділенню Фонду України
соціального захисту населення 2 500 грн. за п'ять місяців
користування обладнанням, що підтверджується залученими до
матеріалів справи копіями банківських виписок. Будь-яких інших
доказів на підтвердження сплати орендних платежів ВАТ “Проторус”
суду надано не було.
Апеляційним господарським судом встановлено, що постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від 22.05.2003р.
по справі № 4/74-пс та постановою Вищого господарського суду
України від 13.08.2003р. у справі № 4/75-пс підтверджена
відповідність договору від 02.06.2000р. вимогам закону та
встановлено, що фактично між сторонами укладено договір оренди
обладнання макаронного цеху. Іншого судами не встановлено.
Окрім того, на підтвердження того, що майно було передано
сторонами саме в оренду свідчать також часткові проплати
здійснені ВАТ “Проторус” на рахунок Херсонського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів де в платіжних до
кументах в графі призначення платежу значиться “за оренду
устаткування”.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду
щодо правової природи договору від 02.06.2000р., яка містить в
собі всі ознаки договору оренди.
Твердження відповідача про порушення судом ст. 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а саме зобов’язання
його відшкодувати судові витрати понесені позивачем не можуть
братись до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до п. 28 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України
“Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
від сплати державного мита
звільняються громадські організації інвалідів, їхні підприємства
та установи.
Як встановлено судами одним із співзасновником за статутом
позивача є Херсонське відділення Фонду України соціального
захисту інвалідів.
Таким чином частина акцій позивача належить громадській
організації інвалідів, а положення п. 28 ст. 4 Декрету Кабінету
Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
не передбачає
100% належність акцій підприємства громадській організації
інвалідів.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
державне мито, від сплати якого позивач у
встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в
доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо
відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Приписами цієї ж статті передбачено і розподіл господарських
витрат пов’язаних з витратами на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. Так, при задоволенні позову
витрати пов’язані з розглядом справи покладаються на
відповідача. В разі ж звільнення позивача від сплати таких
витрат з відповідача стягуються зазначені витрати на користь ДП
“Судовий інформаційний центр”.
В порушення наведених норм апеляційний господарський суд стягнув
з відповідача на користь позивача крім суми заборгованості по
орендній платі також державне мито у сумі 424,0 грн. та витрати
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі
118,0 грн.
Таким чином постанова Запорізького апеляційного господарського
суду від 11.11.2003 ухвалена з порушенням норм процесуального
права та підлягає зміні в частині розподілу господарських
витрат.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
11.11.2003 змінити.
Стягнути з ВАТ “Проторус” (73000, м. Херсон, вул. Філатова, 27,
р/р 2600669 в ХФ АКБ “МТ-Банк”, МФО 352510, код ЕЄРПОУ 01350222)
до державного бюджету державне мито у сумі 424,0 грн. та витрати
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі
118,0 грн. на користь ДП “Судовий інформаційний центр”.
В іншій частині постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 11.11.2003 у справі № 14/273 залишити
без змін.