ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2004 Справа N 13/136-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "ХХХ"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 18.11.03.
у справі господарського суду Харківської області
за позовом ДПІ у Н-ському районі, м. Н-ськ
до 1) ТОВ "YYY", м. Я-ськ;
2) ВАТ "XXX", п. Ч-ськ
про визнання угоди недійсною.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А.,
від відповідачів: 1) не з'явилися,
2) Б.Б.Б.;
ВСТАНОВИВ:
Справа була призначена до розгляду на 24.03.04. В судовому
засіданні була оголошена перерва до 07.04.04 у відповідності з ч.
3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням від 10.07.03 господарського суду Харківської області у
задоволенні позовних вимог відмовлено, з тих підстав, що позивачем
не доведена наявність умислу у юридичної особи при укладанні
спірної угоди.
Постановою від 18.11.03 Харківського апеляційного господарського
суду рішення від 10.07.03 господарського суду Харківської області
скасовано. Позов задоволено. Визнано договір № 149 від 20.05.02
укладений між ТОВ "YYY" і ВАТ "ХХХ" недійсним.
Постанова мотивована тим, що момент укладання договору ТОВ "YYY",
як юридична особа не існувала, оскільки товариство було
ліквідовано та виключено з ЄДРПОУ.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного
господарського суду ВАТ "ХХХ" звернулось у Вищий господарський суд
України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись
на те, що судом порушені норми матеріального права.
Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з
метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та
наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання
відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно
встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна
інтересам держави і суспільства мета укладання угоди, якою із
сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі
умислу.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
ТОВ "YYY" зареєстрований Я-ською міською радою 23.10.2000 і йому
видано свідоцтво про реєстрацію №0363.
20.05.02 ВАТ "ХХХ" та ТОВ "YYY" уклали договір № 149
купівлі-продажу металопрокату. На підставі цього договору ТОВ
"YYY" продав ВАТ "ХХХ" металопрокат на суму 26079,60 грн., а ВАТ
"YYY" розрахувався з ним цукром на загальну суму 26079,60 грн.
Однак, господарськими судами встановлено, що рішенням Я-ської
міської ради № 0010196 від 10.12.01 ТОВ "YYY" виключено з ЄДРПОУ,
що підтверджується довідкою Я-ського обласного управління
статистики № 25-760 від 18.04.03. Відповідно до акту від 31.10.01
УАСМУ МВС України в Я-ській області печатки та штампи ТОВ "YYY"
знищені.
За заявою власника, ТОВ "YYY" виключено з реєстру платника податку
на додану вартість 15 листопада 2001 року.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
підприємство вважається реорганізованим або
ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру
України.
Отже, на момент укладання договору, тобто на 20.05.02, ТОВ "YYY",
не мало прав юридичної особи, оскільки його державна реєстрація
скасована і воно було виключено з ЄДРПОУ.
Відповідно до ст. 26 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на то час) правоздатність юридичної особи виникає з
моменту реєстрації, а припиняється з моменту виключення юридичної
особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій
України.
Статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, встановлено, що
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо
угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі
виконання угоди обома сторонами в доход держави стягується все
одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною,
з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все
належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При
наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за
угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою
або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход
держави.
Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови №3 від 28 квітня
1978 року з наступними змінами "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
роз'яснив, що до таких
угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та
юридичними особами від оподаткування доходів, використання
всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної
власності з корисливою метою тощо.
Отже, ВАТ "ХХХ" уклав договір з неіснуючою юридичною особою - ТОВ
"YYY", яка суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки
укладаючи договір, товариство мало за мету не сплачувати податки з
отриманих сум за товар, тому апеляційний господарський суд
правомірно визнав договір недійсним на підставі ст. 49 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Харківським
апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка
обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 18.11.03 Харківського апеляційного господарського
суду зі справи № 13/136-03 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко