ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2004                                       Справа N 10/142

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                      Божок В.С., - головуючого,

                      Хандуріна М.І.,

                      Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали Дніпропетровського   обласного   відділення

касаційної скарги     Фонду    соціального   захисту    інвалідів

                      м. Дніпропетровськ

на постанову          Дніпропетровського          апеляційного  

                      господарського суду від 29.12.2003

у справі              Дніпропетровської області

господарського суду

за позовом            Дніпропетровського   обласного   відділення

                      Фонду    соціального   захисту    інвалідів

                      м. Дніпропетровськ

до                    ЗАТ “Дніпропластмас”

про   стягнення 11 814 грн.,

             В засіданні взяли участь представники:

- позивача:        не з’явились;

- відповідача:     Федорина   М.А.  –  за  довіреністю   №   1   від

                   07.04.2003;

                       В С Т А Н О В И В:

У   вересні  2003  Дніпропетровське  обласне  відділення   Фонду

соціального  захисту інвалідів м. Дніпропетровськ звернулось  до

суду з позовом про стягнення з ЗАТ “Дніпропластмас” 11 814 грн.

Рішенням  господарського  суду  Дніпропетровської  області   від

07.10.2003 позов задоволено.

Постановою  Дніпропетровського апеляційного господарського  суду

від  29.12.2003 рішення місцевого господарського суду скасовано.

В позові відмовлено.

Не  погоджуючись  з  судовим рішенням  позивач  подав  касаційну

скаргу в якій просить дану постанову скасувати та ухвалити  нове

рішення, яким позов задовольнити.

В  обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судом

неправильно  застосовані норми матеріального права, що  призвело

до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи

касаційної  скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин  справи

та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування

норм  матеріального та процесуального права вважає, що касаційна

скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно  до  ст.  19  Закону України “Про  основи  соціальної

захищеності  інвалідів  в Україні” ( 875-12  ) (875-12)
          для  підприємств

(об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності

і  господарювання  встановлюється  норматив  робочих  місць  для

забезпечення  працевлаштування  інвалідів  у  розмірі   чотирьох

відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від

15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Як  встановлено  попередніми судовими інстанціями  товариство  у

2002 році налічувало 101 штатних робітників, а кількість робочих

місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, згідно ст. 19

наведеного  Закону,  складала 4 місця  із  них  було  зайнято  4

робочих місця.

Таким   чином,   судова   колегія  погоджується   з   висновками

Дніпропетровського   апеляційного   господарського   суду,    що

товариством  вимоги ст. 19 загаданого Закону  ( 875-12  ) (875-12)
          були

дотримані   і   застосування   щодо   нього   штрафних   санкцій

безпідставне.

Окрім  того, на підставі ч. 3 ст. 20 Закону України “Про  основи

соціальної  захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12  ) (875-12)
          сплату

штрафних   санкцій   підприємства   (об'єднання),   установи   і

організації провадять відповідно до закону за рахунок  прибутку,

який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і

зборів (обов'язкових платежів).

Частина  2  ст.  16  “Про  систему оподаткування”  ( 1251-12  ) (1251-12)
        

передбачає,   що  державні  та  інші  цільові  фонди,   які   не

передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно  прибуток

підприємств, що залишається після сплати всіх податків і  зборів

(обов’язкових платежів) передбачених ст.ст. 14, 15 цього Закону.

Виходячи з наведених норм обов’язковою умовою стягнення штрафних

санкцій  є  прибуток підприємства який залишається після  сплати

всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).

Дніпропетровським  апеляційним господарським судом  встановлено,

що  відповідач  за  результатами фінансової  діяльності  у  2002

прибутку не мав.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до

вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        

постанова   апеляційного  господарського  суду  ґрунтується   на

всебічному,  повному  та  об’єктивному  розгляді  всіх  обставин

справи,   які  мають  суттєве  значення  для  вирішення   спору,

відповідає  нормам  матеріального  та  процесуального  права,  а

доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

На  підставі  викладеного та керуючись  статтями  111-5,  111-7,

111-8,   111-9,  111-11  Господарського  процесуального  кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову  Дніпропетровського апеляційного  господарського  суду

від 29.12.2003 у справі № 10/142 залишити без змін.