ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2004 Справа N А-6/276
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач
у справі),
Ткаченко Н.Г.
Волковицької Н.О.
розглянувши матеріали ДПІ у місті Івано-Франківську
касаційної скарги
на постанову від 09.12.2003 р. Львівського
апеляційного господарського суду
та рішення від 19.06.2002 р. господарського суду
Івано-Франківської області
у справі № А-6/276 господарського суду
Івано-Франківської області
за позовом ЗАТ фірми “Західхімпроммонтаж”,
м. Івано-Франківськ
до ДПІ у місті Івано-Франківську
третя особа ТзОВ “Вісла”, м. Івано-Франківськ
про визнання недійсними рішення
за участю представників сторін:
від позивача –
директор Тарасюк В.І.;
Пристайко Б.І., довір. від 09.03.2004 р. № 01юр/49;
Малєєва О.В., довір. від 09.02.2004 р. № 01/17;
від відповідача –
Ємчук А.В., довір. від 18.09.2003 р. № 10-417/29613;
Волошенюк О.В., довір. від 05.04.2004 р. № 10714/10-416
В С Т А Н О В И В:
29.05.2002 р. позивач звернувся до господарського суду
Івано-Франківської області з позовом про визнання недійсним
рішення ДПІ у місті Івано-Франківську № 80/26-2/01415751/1732
від 18.01.2002 р. про донарахування податку на додану вартість у
сумі 61 600, 00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі
17 741,85 грн.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
19.06.2002р. (суддя Грица Ю.І.) позов задоволено, визнано
недійсним рішення ДПІ у місті Івано-Франківську
№ 80/26-2/01415751/1732 від 18.01.2002 р. про застосування та
стягнення сум штрафних санкцій, донарахованих податків та пені
за порушення податкового законодавства ЗАТ фірмою
“Західхімпроммонтаж”.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що у
травні 2001 р. оплата за об’єкт проведена не була і даний факт
відповідачем не оспорюється, покупець не набув права власності
на нього, тому не можна вважати, що у травні 2001 р. позивачем
була здійснена операція з продажу виробничої бази і у нього
виникли податкові зобов’язання з ПДВ.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
09.12.2003 р. (судді: Галушко Н.А.- головуючий, Процик Т.С.,
Юрченко Я.О.) апеляційна скарга ДПІ у місті Івано-Франківську
залишена без задоволення, а рішення у справі – без змін.
Постанова мотивована тим, що виробнича база була передана
позивачем третій особі за договором купівлі-продажу від
25.04.2000 р., отже відповідачем помилково здійснено
донарахування ПДВ за травень 2001 р., враховуючи умови договору
від 29.05.2001 р.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України
звернулася ДПІ у місті Івано-Франківську, в якій просить рішення
та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові
відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги ДПІ у місті Івано-Франківську
посилається на неправильне застосування п. 3.1 ст. 3,
підп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та підп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
. На
думку заявника, судом не враховано, що підставою для виникнення
податкового зобов’язання з продажу товарів є дата відвантаження
товару, а не договір, який лише зумовлює майбутні виникнення,
зміну чи припинення правовідносин.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на підставі
акта позапланової документальної перевірки дотримання позивачем
вимог законодавства про оподаткування від 11.01.2002 р.
відповідачем було прийнято рішення № 80/26-2/01415751/1732 від
18.01.2002 р., згідно якого позивачу донараховано податок на
додану вартість у сумі 61 600, 00 грн. та застосовано штрафні
санкції у розмірі 17 741,85 грн.
В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення п. 3.1
ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не задекларовано в травні 2001 р. податкові
зобов’язання з ПДВ з операції продажу цілісного майнового
комплексу – виробничої бази, згідно договору купівлі - продажу
від 29.05.2001 р., укладеного між ЗАТ фірмою
“Західхімпроммонтаж” та ТзОВ “Вісла”.
Відповідно до підп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування
є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг)
на митній території України, в тому числі операції з оплати
вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з
передачі права власності на об'єкти застави позичальнику
(кредитору) для погашення кредиторської заборгованості
заставодавця.
Згідно з положеннями підп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення податкових зобов'язань з продажу
товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій,
що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт,
послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в
касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації
готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)
платником податку.
Отже, суд першої інстанції помилково виходив з того, що у
позивача не виникли податкові зобов’язання з ПДВ, оскільки
оплата за об’єкт проведена не була та покупець не набув на нього
право власності.
Донарахування позивачу податку на додану вартість за травень
2001 р. здійснено органом державної податкової служби на
підставі договору від 29.05.2001 р. та акта прийому-передачі
нежитлової будівлі від 29.05.2001 р.
Проте, під час апеляційного розгляду справи судом апеляційної
інстанції було з’ясовано, що 25.04.2000 р. між вищезазначеними
сторонами договору було попередньо укладено такий самий договір
купівлі-продажу з однаковим предметом договору.
При цьому, судовими рішеннями у справах № 13-6/376 та
№ 14/21-3/381, залишеними без змін судом апеляційної інстанції,
(а.с. №№ 82, 91, 92, 106) встановлено, що договір
купівлі-продажу цілісного майнового комплексу промислової бази
від 25.04.2000 р. сторонами був реалізований і виробнича база
була передана позивачем ТзОВ “Вісла”, яке вчиняло дії по
відношенню до даного майна як його власник, зокрема, уклало
договір застави даного майна від 02.06.2000 р.
Отже, зазначені судові рішення в частині встановлення факту
здійснення операції з продажу майна згідно договору від
25.04.2000 р. та факту передачі майна, яке є предметом договору,
мають преюдиційне значення для даної справи та не доводяться
знову в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого
висновку, що відповідачем помилково здійснено донарахування ПДВ
за травень 2001р. на підставі договору від 29.05.2001 р., у
зв’язку з тим, що господарська операція відбулася відповідно до
договору від 25.04.2000 р. та майно було передано (за змістом
підп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
товар відвантажено) в день підписання
цього договору. Відповідно і нарахування штрафних санкцій є
неправомірним.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що
постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам
матеріального і процесуального права та підстав для її
скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 3, 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДПІ у місті Івано-Франківську на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2003р. та
рішення господарського суду Івано-Франківської області від
19.06.2002р. у справі № А-6/276 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
09.12.2003р. та рішення господарського суду Івано-Франківської
області від 19.06.2002р. у справі № А-6/276 залишити без змін.