ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2004                                   Справа N 8/239

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у        Акціонерного товариства закритого типу “В”,

відкритому судовому  м. Донецьк

засіданні касаційну  

скаргу               

на постанову         від 13.11.2003

                     Донецького апеляційного господарського суду                     

у справі             № 8/239

господарського суду  Донецької області

за позовом           Акціонерного товариства закритого типу “В”,

                     м. Донецьк

до                   Державного відкритого акціонерного

                     товариства “Центральна збагачувальна

                     фабрика “М” ДП ВАТ ДХК “УС”, м. Моспіно

про   стягнення 26 938,08 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.08.03 АТЗТ

“В”  відмовлено у задоволенні позову про стягнення боргу в  сумі

21447,63 грн. та збитків в сумі 5490,45 грн.

Постановою  Донецького  апеляційного  господарського  суду   від

13.11. 03 рішення господарського суду залишено без зміни.

Місцевий  та  апеляційний  господарські  суди  вмотивували  своє

рішення  тим, що договір № 3.2 від 14.12.99, на який посилається

позивач  як  на  підставу для стягнення коштів,  є  неукладеним,

оскільки  сторонами не врегульовані розбіжності, що  виникли  до

його укладення.

За  відсутності між сторонами укладеного договору,  вказує  суд,

недоведеною  є  наявність договірних відносин, на підставі  яких

виникли відповідні права та обов’язки сторін.

АТЗТ  “В”  не  погоджується  з ухваленими  у  справі  рішеннями,

просить  їх  скасувати, позовні вимоги задовольнити, посилаючись

на  те,  що  згідно до положень статті 4 ЦК України ( 435-15  ) (435-15)
        

цивільні  права і обов’язки виникають внаслідок подій,  з  якими

закон   пов’язує  настання  цивільно-правових  наслідків.   Факт

неукладення   договору  підряду  не  є  підставою  для   відмови

стягнення заборгованості, оскільки сума заборгованості у розмірі

21447,63 грн. доведена актами виконаних робіт.

Суд  не  взяв  до  уваги, зазначає скаржник, що зазначена  угода

виконувалася  сторонами,  про  що  свідчать  як  підписані  акти

виконаних робіт, так і часткова їх оплата відповідачем.

Заслухавши  учасників  судового  процесу,  перевіривши  юридичну

оцінку  встановлених  судом  фактичних  обставин  справи  та  їх

повноту,  колегія  суддів вважає, що касаційна  скарга  підлягає

частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно  договору  за № 3.2 від 14.12.99 АТЗТ  “В”  зобов’язалося

виконати  роботи по ремонту електросилової частини обладнання  і

кабельних мереж.

Замовник  –  державне відкрите акціонерне товариство “Центральна

збагачувальна   фабрика  “М”  зобов’язана  сплачувати   вартість

виконаних робіт щомісячно на підставі актів форми КС-2.

В  матеріалах справи містяться акти приймання виконаних робіт за

формою  КС-2,  підписані  сторонами, та  акт  звірення  взаємних

розрахунків.

Крім  того,  про  виконання сторонами умов договору  свідчить  і

часткова оплата відповідачем виконаних робіт.

Цивільні  права і обов’язки згідно ст. 4 ЦК України ( 435-15  ) (435-15)
        

виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з  дій

громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але  в

силу   загальних   начал   і  змісту  цивільного   законодавства

породжують   цивільні  права  і  обов’язки.  У  даному   випадку

підрядником  виконані  роботи  з  видом  цих  робіт,   вартістю,

кількістю  погодився  відповідач,  підписавши  відповідні  акти,

більше  того,  частково оплатив вартість  цих  робіт.  За  таких

обставин   не   можна  погодитись  з  висновками  місцевого   та

апеляційного суду про те, що зазначений факт виконаних робіт  не

є підставою для стягнення боргу.

Вищий  господарський  суд України вважає,  що  судові  інстанції

неправильно  застосували матеріальний  закон,  а  тому  ухвалені

рішення  підлягають  скасуванню, а справа –  передачі  на  новий

розгляд до господарського суду Донецької області.

При  новому  розгляді  справи  суду першої  інстанції  необхідно

врахувати викладене, з’ясувати дійсні права і обов’язки сторін і

в    залежності   від   встановленого   правильно    застосувати

матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та прийняти

основане на законі рішення.

Керуючись  ст.ст.  111-9,  111-10 Господарського  процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову  Донецького  апеляційного  господарського   суду   від

13.11.03  та  рішення господарського суду Донецької області  від

05.08.03 скасувати.

Справу № 8/239 передати на новий розгляд до господарського  суду

Донецької області.