ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2004 Справа N 5/31-38
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши Ковельської об’єднаної державної
матеріали касаційної податкової інспекції Волинської області
скарги
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 09.10.2003
у справі Волинської області
господарського суду
за позовом Підприємства теплових мереж “Ковельтепло”
до Ковельської ОДПІ Волинської області
про визнання недійсним податкового повідомлення–рішення,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Гірук Г.В. – за дорученням № 2596 від
06.04.2004;
Кондратюк В.В. – за дорученням № 2597 від
06.04.2004;
- відповідача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2003 Підприємство теплових мереж “Ковельтепло”
звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового
повідомлення – рішення про нарахування та штрафних санкцій
Ковельської ОДПІ Волинської області.
Рішенням господарського суду Волинської області від 29.07.2003
позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
09.10.2003 рішення місцевого господарського суду залишено без
змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Ковельська ОДПІ Волинської
області подала касаційну скаргу в якій просить скасувати
попередні судові рішення.
В обґрунтування своїх вимог податкова інспекція посилаються на
те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права,
що призвело до прийняття незаконних рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Судові рішення попередніх інстанцій цим вимогам не відповідають.
Задовольняючи позовні вимоги, судами взято до уваги лише
висновок судово-бухгалтерської експертизи Львівського НДІСЕ
№ 1533 від 26.06.03р.
Відповідно до вимог ст.ст. 42, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суди
повинні оцінювати висновок експерта на рівні з іншими доказами
по справі та виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь
встановленої сили і переваг щодо інших доказів. В даному випадку
господарськими судами попередніх інстанцій не враховані інші
обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і
не проведений системний аналіз експертизи згідно податкового
законодавства.
Судом взято до уваги висновок експерта про наявність права на
податковий кредит за березень 2002р. в сумі 33498 грн. та не
перевірено і не досліджено чи подавалась підприємством уточнююча
податкова декларація з податку па додану вартість за березень
2003 року в наступних податкових періодах, як вимагає чинне
законодавство.
Також судами не враховано і не дано належну оцінку тому, що
згўдно висновку експертизи підприємством “Ковельтепло” підлягало
до відшкодування по отриманих послугах за березень 2002 р. ПДВ в
сумі 33498грн.. а відповідно до наданого позивачем заперечення
№ 692 від 01.08.2002р. на акт перевірки та розрахунку -
збільшення податкового кредиту за березень 2002 року мало б
становити 21394грн.
Згідно вимог п. 11 ст. 11 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
- платники податку, які продають теплову
енергію визначають базу оподаткування операцій з продажу товарів
(послуг) за касовим способом, за яким датою виникнення
податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) є дата
отримання коштів на рахунок або у касу такого платника, або
отримання ним інших видів компенсації їх вартості, а датою
виникнення права на податкових кредит є дата відрахування коштів
з рахунка або каси платника податків в оплату вартості придбаних
товарів (робіт, послуг) чи дата надання інших видів компенсації
їх вартості (включаючи дату виписки рахунка).
З матеріалів справи вбачається, що підприємством “Ковельтепло”
обсяг продажу операцій, які оподатковуються за ставкою 20
відсотків (надання послуг з теплопостачання населенню та
бюджетним установам), визначався касовим методом, обсяг продажу
послуг госпрозрахунковим підприємствам - по події, що сталася
раніше: надання послуг або надходження коштів в рахунок оплати
послуг.
Відповідно до п. 10 Порядку ведення Книги обліку продажу товарів
(робіт, послуг) ( z0233-97 ) (z0233-97)
, затвердженого наказом ДНА від
30.05.97р. № 165 передбачено, що книга обліку продажу товарів
(робіт, послуг) містить в собі порядок обліку операцій з продажу
і визначає основу для можливості віднесення до податкових
зобов'язань сум ПДВ нарахованих у складі ціни покупцю у звітному
періоді у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), як
власного виробництва, так і придбаних для їх подальшого продажу.
Перевіркою ДПІ встановлено, що до податкового кредиту ПДВ з
вартості придбаних у постачальників послуг (транспортування
газу, електроенергії) в періоді, що перевірявся - березень
2002р. - відносився підприємством по мірі фактичної оплати таких
послуг постачальникам.
Пунктом 9 Порядку ведення Книги обліку придбання товарів (робіт,
послуг) ( z0233-97 ) (z0233-97)
, затвердженого наказом ДПА України від
30.05.1997. № 165 передбачено, що Книга обліку придбання товарів
(робіт, послуг) містить в собі порядок обліку операцій і
визначає основу для можливості віднесення до податкового кредиту
сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) продавцю
у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт,
послуг).
Ковельською ОДПІ стверджується, що позивачем в 1-му кварталі
2002 року, в тому числі і березні 2002 року не вівся окремий
облік придбаних у постачальників послуг (транспортування газу,
електроенергії) для використання та надання послуг з
теплопостачання окремим категоріям споживачів.
Зазначені доводи відповідача судом першої інстанції та
апеляційним судом не перевірялися і належної юридичної оцінки не
отримали в судових рішеннях, що є порушенням вимог ст. 84 та
ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відповідно.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1.
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
09.10.2003 та рішення господарського суду Волинської області від
29.07.2003 у справі № 5/31-38 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Волинської області.