ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 07.04.2004                                        Справа N 5/174

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого Перепічая В.С.,

суддів:     Вовка І.В.,

            Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні  в м.Києві

касаційну  скаргу     Відкритого   акціонерного  товариства  "XXX"

на  постанову         Донецького  апеляційного господарського суду

                      від 09.10.2003  року

у справі за позовом   прокурора м. Н-ська в інтересах  держави   в

                      особі Н-ської  міської  ради

до                    Відкритого акціонерного товариства  "XXX"

про                   стягнення  суми,

                            УСТАНОВИВ :

У червні 2003 року прокурор м.  Н-ська звернувся до господарського

суду Луганської  області  в  інтересах  держави  в  особі  Н-ської

міської  ради  з  позовною  заявою  до  відповідача  

про   стягнення заборгованості в сумі 1903,42 грн. і пені в сумі

49, 28 грн.,

посилаючись на те, що останній не виконує договірних зобов'язань з

оплати за оренду землі.

Рішенням господарського  суду  від  15.07.2003  року  стягнуто   з

відповідача на користь позивача заборгованості 1903,42 грн. і пеню

49,28 грн.

Постановою Донецького   апеляційного   господарського   суду   від

09.10.2003  року  зазначене рішення суду першої інстанції залишено

без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає,  що  судом  порушено  норми

матеріального   права,   і  тому  просить  прийняти  ним  рішення,

скасувати та провадження в справі припинити.

Відзиви на касаційну скаргу від прокурора та позивача до  суду  не

надходили.

Заслухавши пояснення    представника    відповідача,   перевіривши

матеріали справи і прийняті в ній судові рішення  суд  вважає,  що

касаційна   скарга   підлягає  задоволенню  частково  з  наступних

підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було укладено

договір № 135 від 08.11. 2000 р. за умовами якого позивач надав, а

відповідач набуває право на оренду земельної ділянки площею 0,0718

га  для  несільськогосподарського  використання  і  зобов'язується

здійснювати орендну плату.

Відповідно до вимог ст.  141 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
        

підставою  припинення  права  користування  земельною  ділянкою  є

добровільна відмова від права користування нею.

За умовами розділу 4 укладеного сторонами договору оренди однією з

підстав  розірвання  договору  є  добровільна відмова орендаря від

оренди земельної ділянки.

Проте, суди вирішуючи спір,  на зазначені вимоги закону  та  умови

договору   не  звернули  уваги,  і  не  з'ясували  належним  чином

обставини, пов'язані з доводами відповідача щодо його добровільної

відмови   від   користування   земельною  ділянкою  до  виникнення

заборгованості з  орендної  плати  у  зв'язку  з  переходом  права

власності на нерухомість до іншої особи.

При цьому  суду  слід було з'ясувати на кому лежить обов'язок щодо

здійснення юридичних дій,  пов'язаних із  зміною  землекористувача

відносно вимог законодавства.

За   вимогами ч. 1   ст. 21  Закону  України  "Про  оренду  землі"

( 161-14 ) (161-14)
         орендна плата  за  землю  -  це  платіж,  який  орендар

вносить орендодавці за користування земельною ділянкою.

У той  же час,  судом не було з'ясовано питання про те,  яка особа

була фактичним землекористувачем у спірний період.

До того  ж,  суду  належало  перевірити  доводи  відповідача  щодо

внесення  орендної плати ТОВ (з'ясувати) "YYY",  в тому числі і за

спірний період.

Отже, суди попередніх  інстанцій  не  з'ясували  дійсних  обставин

справи  в  порушення ст.  43 Господарського процесуального кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
          та  прийняли  рішення,  які  не  відповідають

вимогам  ст.ст.  84,  105  Господарського  процесуального  кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  оскільки не вказали обґрунтування  прийняття

чи відхилення доводів сторін.

За таких  обставин,  оскаржені  судові  рішення  не  можна визнати

законними й обґрунтованими,  і тому вони підлягають  скасуванню  з

передачею  справи  на  новий  розгляд  до суду першої інстанції на

новий розгляд.

Під час нового розгляду справи  суду  слід  врахувати  наведене  і

вирішити спір відповідно до вимог закону.

З огляду  наведеного  та керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9 -

111-12 Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу    Відкритого   акціонерного   товариства   "XXX"

задовольнити частково.

Постанову Донецького   апеляційного   господарського   суду    від

09.10.2003 року  та рішення господарського суду Луганської області

від 15.07.2003 року скасувати,  і справу № 5/174 передати на новий

розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий В. Перепічай

Судді      І. Вовк

           П. Гончарук