ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2004 Справа N 5/143
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя
касаційної скарги
на постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 14.11.2003
у справі Запорізької області
господарського суду
за позовом ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя
до Приватного підприємця Однорога Романа
Миколайовича
про стягнення 400,00 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Рещук О.М. – за довіреністю № 1333/10/10-010
від 26.01.2004;
Гришко Р.Ю. – за довіреністю № 840/10/1-010
від 19.01.2004;
- відповідача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
У травні 2003 року ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя
звернулось до суду з позовом про стягнення з ПП Однорога Романа
Миколайовича податкову заборгованість по єдиному податку у сумі
400,0 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.07.2003
року в позові відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
14.11.2003 року рішення місцевого господарського суду залишено
без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями позивач подав касаційну
скаргу в якій просить скасувати попередні судові рішення.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело
до ухвалення незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України “Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
суб'єкти малого підприємництва -
фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування
доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату
єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого
підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами
за місцем їх державно реєстрації залежно від виду діяльності і
не може становити менше 20 гривень та більші 200 гривень на
місяць.
Пунктом 2 “Порядку видачі Свідоцтва про право сплати єдиного
податку” затвердженим Наказом ДПА України від 29.10.1999р.
№ 599, підставою для видачі свідоцтва є подання суб'єктом
підприємницької діяльності платіжного документа про сплату
єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Орган
державної податкової служби за місцем державної реєстрації
суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи за
наявності платіжного документа про сплату єдиного податку
зобов'язаний протягом десяти робочих днів після отримання заяви
безоплатно видати Свідоцтво або надати письмову мотивовану
відмову. Свідоцтво видається на квартал. У разі щомісячної
сплати єдиного податку, його сплата здійснюється на пізніше
20-го числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася
попередня сплата єдиного податку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем не були
сплачені узгоджені суми податкових зобов'язань у встановлені
строки.
Згідно п. 6.2.1 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон № 2181), у разі коли
платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає
такому платнику податків податкові вимоги.
Судами встановлено, що податкові вимоги відповідачу не
надсилалися.
Відповідно до п. 8.2.1 ст. 8 та 1.17 ст. 1 наведеного вище
Закону у разі несплати у строки, встановлені цим Законом
( 2181-14 ) (2181-14)
, суми податкового зобов'язання, самостійно
визначеної платником податків у податковій декларації, а також
несплати у строки, встановлені цим законом, суми податкового
зобов'язання, визначеної контролюючим органом, виникає право
податкової застави, яке є способом забезпечення податкового
зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова
застава виникає в силу закону. В силу податкової застави орган
стягнення має першочергове право у разі непогашення
забезпеченого податковою заставою податкового боргу одержати
задоволення з вартості заставленого майна перед іншими
кредиторами у порядку встановленому цим Законом.
Порядок погашення податкового боргу платника податків за
узгодженими податковими зобов'язаннями передбачений Законом
№ 2181.
Пунктом 10.1.1 ст. 10 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що в
разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення
податкового боргу не дали позитивного результату, податковий
орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи
щодо залучення додаткових джерел погашення узгодженої суми
податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у
його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших
активів такого платника податків.
Відповідно до п. 7.2.1 ст. 7 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
джерелами
погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу
стягнення є будь-які активи платника податків з урахуванням
обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законодавчими
актами.
Також, наведеним Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено порядок
звернення стягнення на активи платника за узгодженими
податковими зобов'язаннями (податковим боргом) за рішенням
органу стягнення, якими відповідно до п. 2.3.1 Закону № 2181 є
виключно податкові органи, а також державні виконавці в межах їх
компетенції.
Примусове стягнення податкового боргу в судовому порядку, що
утворився внаслідок попереднього узгодження податкових
зобов'язань, Законом № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, зокрема, п. 3.1.1 не
передбачено.
Судова колегія вважає, що суди попередніх інстанцій в даному
випадку дійшли вірного висновку, що податковий орган має вживати
заходи, передбачені ст.ст. 7 та 10 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетам та
держаними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, коли інші передбачені
Законом № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
заходи з погашення податкового боргу
платника податків не дали змогу погасити його в повному обсязі.
Закон № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
не передбачає виключення, щодо кола
суб'єктів до яких може бути застосована податкова застава,
зокрема суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарськи суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
14.11.2003 у справі № 5/143 залишити без змін.