ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2004 Справа N 3/126
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали ДПІ у м. Чернівці
касаційної скарги
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 17.12.2003
у справі Чернівецької області
господарського суду
за позовом ДПІ у м. Чернівці
до ЗАТ “Євро - Еліт”;
ТОВ “Астра - Ком”
про Визнання договору купівлі – продажу недійсним,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Мага Т.В. – за дорученням № 6979/10-013 від
05.04.2004;
- відповідача: не з’явились;
П О С Т А Н О В И В:
У квітні 2004 ДПІ у м. Чернівці звернулась з позовом до суду про
визнання договору купівлі – продажу не житлових будівель
укладеного між ЗАТ “Євро - Еліт” та ТОВ “Астра - Ком” недійсним,
як такого, що укладений всупереч вимогам ст. 48 ЦК Української
РСР.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 25.06.2003
позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
17.12.2003 рішенням місцевого господарського суду скасовано. В
позові ДПІ у м. Чернівці відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням ДПІ подала касаційну скаргу в
якій просить дану постанову скасувати та ухвалити нове рішення,
яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог податкова інспекція посилається на
те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права,
що призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов’язані діяти лише, в межах та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 10 Закону України “Про державну податкову службу”
( 509-12 ) (509-12)
визначає функції державних податкових інспекцій в
районах, містах без районного поділу, районах у містах,
міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.
Так, згідно до п. 11 наведеної статті державна податкова
інспекція має право подати до судів позови до підприємств,
установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і
стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими
угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених
законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед
бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Таким чином, виходячи з зазначеної норми податкова інспекція має
право завернутись до суду з позовом про визнання угод недійсними
з наслідками стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за
такими угодами.
Частина 2 ст. 48 ЦК Української РСР передбачає, що по недійсній
угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все
одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в
натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки
недійсності угоди не передбачені законом.
Як вбачається з приписів згаданої статті у разі визнання угоди
недійсною з підстав невідповідності її закону не передбачено
такого наслідку, як стягнення в доход держави коштів, одержаних
за такою угодою.
Судова колегія не може погодитись з доводами касаційної скарги в
тому, що несплата податкового боргу по податку за землю є
підставою для визнання в даному випадку договору купівлі-продажу
недійсним. Невиконання чи неналежне виконання однією із сторін
зобов’язань, що не становлять змісту угоди, не є підставою для
визнання її недійсною.
Судова колегія вважає, що порушення сторонами договору
законодавства про податки не є підставою для визнання його
недійсним, якщо тільки державна податкова інспекція не доведе
спрямованості такої угоди сторін на ухилення від сплати податків
(обов’язкових платежів).
Отже, в даному випадку, суд апеляційної інстанції дійшов вірного
висновку, що подавши позов про визнання недійсним договору
купівлі – продажу не житлових будинків на підставі ст. 48 ЦК
Української РСР і вимагаючи повернути ЗАТ “Євро - Еліт” ці
будівлі в попередній стан, податкова інспекція вийшла за межі
повноважень передбачених п. 11 ст. 10 Закону України “Про
державну податкову службу” ( 509-12 ) (509-12)
.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.12.2003 у справі № 3/126 залишити без змін.