ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2004 Справа N 2\325
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.,
суддів Бур'янової С.С., Ткаченко Н.Г.
розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м. Донецька
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 24.12.2003 року
у справі № 2\325
за позовом ТОВ "XXX"
до 1. ДПІ у H-ському районі м. Донецька
2. Відділення Державного казначейства у H-ському
районі м. Донецька
про стягнення з державного бюджету частини бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість у
сумі 99000,00 грн. по декларації за серпень
2003 року,
За участю представників сторін
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.12.2003 року
(суддя Ханова Р.Ф.) позовні вимоги ТОВ "YYY" задоволено, стягнено
бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі
99000,00 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
24.12.2003 року зазначене рішення залишено без змін, а апеляційна
скарга ДПІ у H-ському районі м. Донецька залишена без задоволення.
Господарські суди при прийнятті рішень керувались тим, що
відповідно до положень пп. 7.7.1, абз. 3 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№
168\97-ВР від 03.04.97р. підставою для отримання відшкодування є
дані тільки податкової декларації, а тому рішення платника
податків, яке було відображене у податковій декларації з податку
на додану вартість за серпень 2003 року не було реалізоване за
відсутності податкових зобов'язань у наступних звітних періодах,
тому відшкодування повинно здійснюватись шляхом перерахування
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
В касаційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду
Донецької області від 08.12.2003 року та постанову Донецького
апеляційного суду від 24.12.2003 року у справі № 2\325 скасувати і
прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити на
підставі невірного застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального права, а саме пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія
вважає касаційну каргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до пп.7.7.1, 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що
підлягають зарахуванню до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду та становить суму податку, що підлягають
оплаті до бюджету, або відшкодуванню з бюджету.
Як видно з матеріалів справи, до складу позовних вимог увійшла
частина із суми бюджетного відшкодування, яка передбачена
декларацією у розмірі 99000,00 грн., але на день звернення з
позовом до суду строк відшкодування відповідно до даних наведеної
декларації сум податку на додану вартість сплинув, сума податку на
додану вартість не відшкодована.
Згідно чинного законодавства України, підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період, але за бажанням платника податку сума бюджетного
відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок
платежів з цього податку. Таке рішення платника податку
відображається в податковій декларації.
Матеріали справи свідчать про те, що в наслідок відсутності
податкових зобовязань платника податку у наступних звітних
періодах, рішення платника податків відображене у податковій
декларації за серпень 2003 року не було реалізоване.
Виходячи з викладеного, господарські суди попередніх інстанцій
цілком вірно дійшли висновку, що згідно з положеннями абз. 3 п.п.
7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відшкодування повинно здійснюватись шляхом
перерахування грошових коштів з бюджетного рахунку на рахунок
платника податків в установі банку, що його обслуговує.
Згідно із п. 4.1 "Порядку відшкодування податку на додану
вартість" ( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 02.07.97р. № 209\72 (в редакції наказу
ДПА Украни, Держказначейства України від 21.05.01р. № 200\86
( z0489-01 ) (z0489-01)
), територіальні органи Держказначейства здійснюють
бюджетне відшкодування на підставі висновків податкових органів
або за рішенням суду. Позивач за своєю ініціативою визначив своє
право на звернення до суду про стягнення з державного бюджету
частини бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у
сумі 99000,00 грн. по декларації за серпень 2003 року.
З огляду на вищезазначене, вимоги касаційної скарги позивача не
підлягають задоволенню, оскільки постанова Донецького апеляційного
господарського суду відповідає фактичним обставинам та чинному
законодавству та з заявлених підстав не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м. Донецька залишити без
задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
24.12.2003 року у справі № 2\325 залишити без змін.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді Бур'янова С.С.
Ткаченко Н.Г.