ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 07.04.2004                                       Справа N 2\218а
 
                           м. Київ
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.,
суддів Бур'янової С.С., Ткаченко Н.Г.,
 
розглянувши
касаційну скаргу  ВАТ "XXX"
 
на                постанову Донецького апеляційного господарського
                  суду від 16.12.2003 року
 
у справі          № 2\218а
 
за позовом        ВАТ "XXX"
 
до                ДПІ у H-ському районі Донецької області
 
про               визнання  недійсними  податкових   повідомлень -
                  рішень,
 
За участю представників сторін
 
від позивача А.А.А. довір. від 16.01.04р. № 08\133
від відповідача не з'явився
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.09.2003 року
(суддя Ханова Р.Ф.), позовні вимоги ВАТ "XXX" задоволено частково,
визнано  недійсним податкове рішення - повідомлення від 17.03.2003
року № 0003091553\0 в частині застосування  штрафних  (фінансових)
санкцій  з  комунального  податку  в розмірі 7696,30 грн.  В іншій
частині позовних вимог відмовлено.
 
Донецький апеляційний господарський суд постановою від  16.12.2003
року  залишив  зазначене рішення місцевого господарського суду без
змін, а апеляційні скарги позивача та відповідача без задоволення.
 
Не погодившись з постановою апеляційного суду,  позивач 10.01.2004
року  подав  касаційну  скаргу  до  Вищого  господарського  суду з
проханням скасувати рішення господарського суду Донецької  області
від   04.09.2003   року   та   постанову  Донецького  апеляційного
господарського  суду  від  16.12.2003  року  по  справі  2\218а  і
прийняти нове рішення.
 
В обгрунтування  своєї  касаційної  скарги  заявник посилається на
неправильне  застосування   судами   попередніх   інстанцій   норм
матеріального  та  процесуального  права,  а  саме  ст.  12 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника  або  визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
         та пп.  17.1.7 п.  17.1 ст.  17 Закону
України "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
 
Заслухавши суддю  доповідача  та  пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи та на  підставі  встановлених  в  ній
фактичних   обставин,  проаналізувавши  правильність  застосування
господарськими  судами   при   прийнятті   судових   рішень   норм
матеріального  і  процесуального права,  суд вважає,  що касаційна
скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
 
Як видно  з  матеріалів  справи,  предметом  спору   є   податкові
повідомлення - рішення від 17.03.2003 року,  якими з посиланням на
пп.  17.1.7 п.  17.1 ст.  17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         (далі - Закон)  позивачу  визначені
суми податкових зобов'язань.
 
Згідно зазначеній  нормі  (в редакції,  чинній на момент прийняття
оспорюваних податкових повідомлень - рішень) у разі  коли  платник
податків   не  сплачує  узгоджену  суму  податкового  зобов'язання
протягом граничних строків,  визначених цим Законом ( 2181-14  ) (2181-14)
        ,
він зобов'язаний сплатити штраф у встановлених розмірах.
 
Окрім того з матеріалів справи видно, що  ухвалами  господарського
суду  Донецької  області  від  09.04.2001 року по справі № 18\88б,
19.07.2001 року по справі № 18\133б,  19.11.2001 року по справі  №
18\217б,  11.02.2002  року  по справі № 33\24б порушувались справи
про банкрутство ВАТ "XXX" та  вводився  мараторій  на  задоволення
вимог  кредиторів,  який  діяв  у  період  з  19.07.2001  року  по
15.10.2001  року,  з  19.11.2001  року  по  03.12.2001   року,   з
11.02.2002 року по 08.10.2002 року.
 
Згідно ст.  1  Закону  України  "Про  відновлення платосроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12  ) (2343-12)
          мораторій  на
задоволення вимог кредиторів визначається , як зупинення виконання
боржником  грошових  зобовязань  щодо  сплати  податків  і  зборів
(обов'язкових  платежів),  термін  виконання  яких  настав  до дня
введення мараторію.
 
Відповідно до положень п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення
платосроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
        
(в  редакції  чинній  на  дату  прийняття  оспорюваних  податкових
повідомлень  - рішень) протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів  не   нараховується   неустойка   (штраф,   пеня),   не
застосовуються  інші санкції за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків  і  зборів
(обов'язкових платежів).
 
Враховуючи вищевикладене,   судова   колегія   вважає,   що   суди
попередніх інстанцій вірно дійшли висновку - незалежно  від  того,
коли   кредитором   (податковим  органам)  проводиться  розрахунок
штрафних санкцій (в період дії мараторію чи після припинення  його
дії) в період прострочення, який припадає на період дії мораторію,
не повинен враховуватись при нарахуванні сум штрафу.
 
З огляду на вищезазначене,  вимоги касаційної скарги  позивача  не
підлягають задоволенню, оскільки постанова Донецького апеляційного
господарського суду відповідає  фактичним  обставинам  та  чинному
законодавству та з заявлених підстав не підлягає задоволенню.
 
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" залишити без задоволення.
 
Постанову Донецького    апеляційного   господарського   суду   від
16.12.2003 року залишити без змін.
 
Головуючий Поляков Б.М.
Судді      Бур'янова С.С.
           Ткаченко Н.Г.