ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2004 Справа N 2\218а
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.,
суддів Бур'янової С.С., Ткаченко Н.Г.,
розглянувши
касаційну скаргу ВАТ "XXX"
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 16.12.2003 року
у справі № 2\218а
за позовом ВАТ "XXX"
до ДПІ у H-ському районі Донецької області
про визнання недійсними податкових повідомлень -
рішень,
За участю представників сторін
від позивача А.А.А. довір. від 16.01.04р. № 08\133
від відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.09.2003 року
(суддя Ханова Р.Ф.), позовні вимоги ВАТ "XXX" задоволено частково,
визнано недійсним податкове рішення - повідомлення від 17.03.2003
року № 0003091553\0 в частині застосування штрафних (фінансових)
санкцій з комунального податку в розмірі 7696,30 грн. В іншій
частині позовних вимог відмовлено.
Донецький апеляційний господарський суд постановою від 16.12.2003
року залишив зазначене рішення місцевого господарського суду без
змін, а апеляційні скарги позивача та відповідача без задоволення.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, позивач 10.01.2004
року подав касаційну скаргу до Вищого господарського суду з
проханням скасувати рішення господарського суду Донецької області
від 04.09.2003 року та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 16.12.2003 року по справі 2\218а і
прийняти нове рішення.
В обгрунтування своєї касаційної скарги заявник посилається на
неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, а саме ст. 12 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Заслухавши суддю доповідача та пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній
фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарськими судами при прийнятті судових рішень норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, предметом спору є податкові
повідомлення - рішення від 17.03.2003 року, якими з посиланням на
пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон) позивачу визначені
суми податкових зобов'язань.
Згідно зазначеній нормі (в редакції, чинній на момент прийняття
оспорюваних податкових повідомлень - рішень) у разі коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання
протягом граничних строків, визначених цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
,
він зобов'язаний сплатити штраф у встановлених розмірах.
Окрім того з матеріалів справи видно, що ухвалами господарського
суду Донецької області від 09.04.2001 року по справі № 18\88б,
19.07.2001 року по справі № 18\133б, 19.11.2001 року по справі №
18\217б, 11.02.2002 року по справі № 33\24б порушувались справи
про банкрутство ВАТ "XXX" та вводився мараторій на задоволення
вимог кредиторів, який діяв у період з 19.07.2001 року по
15.10.2001 року, з 19.11.2001 року по 03.12.2001 року, з
11.02.2002 року по 08.10.2002 року.
Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платосроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на
задоволення вимог кредиторів визначається , як зупинення виконання
боржником грошових зобовязань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня
введення мараторію.
Відповідно до положень п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення
платосроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(в редакції чинній на дату прийняття оспорюваних податкових
повідомлень - рішень) протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суди
попередніх інстанцій вірно дійшли висновку - незалежно від того,
коли кредитором (податковим органам) проводиться розрахунок
штрафних санкцій (в період дії мараторію чи після припинення його
дії) в період прострочення, який припадає на період дії мораторію,
не повинен враховуватись при нарахуванні сум штрафу.
З огляду на вищезазначене, вимоги касаційної скарги позивача не
підлягають задоволенню, оскільки постанова Донецького апеляційного
господарського суду відповідає фактичним обставинам та чинному
законодавству та з заявлених підстав не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16.12.2003 року залишити без змін.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді Бур'янова С.С.
Ткаченко Н.Г.