ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2004 Справа N 2-15/16760-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали ДПІ у м. Сімферополі АРК
касаційної скарги
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.12.2003
у справі АРК
господарського суду
за позовом ТОВ “Вітмет”
до 1.ДПІ у м. Сімферополі;
2. ВДК в АРК
про стягнення 290 222 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з’явились;
- відповідача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2003 ТОВ “Вітмет” звернулось до господарського суду
з позовом про стягнення з ДПІ у м. Сімферополі та ВДК в АРК
податку на додану вартість у сумі 290 222 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
27-28.11.2003 позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 22.12.2003 рішення господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у м. Сімферополі подала
касаційну скаргу в якій просить скасувати попередні судові
рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування своїх вимог податкова інспекція посилається на
те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права,
що призвело до прийняття незаконних рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій ТОВ “Вітмет”
21.10.2002 подало до ДПІ у м. Сімферополідекларацію декларацію
по податку на додану вартість та розрахунок експортного
відшкодування за вересень 2002.
Відповідно до наданої декларації податок на додану вартість мало
від’ємне значення у сумі 496 869 грн. В зазначену суму було
враховано бюджетне відшкодування та експортне відшкодування на
суму 403 256 грн.
Згідно до приписів п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює
операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за
межі митної території України (експорт) і подає розрахунок
експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має
право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних
днів з дня подання такого розрахунку.
Положення п. 4 Указу Президента України “Про деякі зміни в
оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
визначає, що бюджетне відшкодування
здійснюється у випадках, коли сума податку на додану вартість,
визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань,
що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт,
послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту
звітного періоду, має від'ємне значення, така сума зараховується
у погашення заборгованості платника податку із сплати податку на
додану вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за
відсутності заборгованості - у зменшення податкових зобов'язань
платника податку протягом трьох наступних звітних періодів.
Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не відшкодовані платнику
податку суми бюджетного відшкодування протягом місяця, наступні
після подачі декларації, вважаються бюджетною заборгованістю.
Частиною 5 пп. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платнику податків надано право у
будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Таким чином, законодавство України які регулюють податкові
правовідносини передбачають право платника податків на повне або
часткове зарахування бюджетного відшкодування в рахунок платежів
по цьому податку чи на звернення з позовом до суду про стягнення
коштів з бюджету.
Судами встановлено, що у вказаний період податкові зобов’язання
у позивача не виникали, та розрахунок ним було здійснено
правильно.
Відповідно до “Порядку відшкодування податку на додану вартість”
( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженої Державною податковою Адміністрацією
та Державним казначейством України в редакції наказу 21.05.2001
№ 200/861, зареєстрованим в Міністрестві юстиції України
08.06.2001 № 489/5680 відшкодування податку на додану вартість з
бюджету здійснюється органами Державного казначейства України.
Закон України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
пункт 6.2 зазначеного Порядку надає право платнику податків в
будь-який час після виникнення бюджетної заборгованості
звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Враховуючи наведене, строк повернення з бюджету сум експортного
та бюджетного відшкодування у добровільному порядку по
деклараціям за вересень 2002 року.
Як встановлено судами попередніх інстанцій ДПІ у м. Сімферополі
в добровільному порядку частково відшкодувала ТОВ “Вітмет”
податок на додану вартість у сумі 206 647 грн., з яких по
експортному відшкодуванню у сумі 167 714 грн. та по бюджетному
відшкодуванню на суму 38 933 грн., що підтверджується
банківською випискою від 29.08.2003.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного
висновку, що ТОВ “Вітмет” підлягає бюджетне відшкодуванню на
суму яка складає 290 222 грн.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.12.2003 у справі № 2-15/16760-2003 залишити без змін.