Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2004 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді
Суддів
За участю: представників ВАТ "ХХХ" - присутні;
представників Компанії "YYY" - присутні
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Н-ську касаційні
скарги Відкритого акціонерного товариства "ХХХ" в особі
арбітражного керуючого А.А.А.
на постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.12.2003 р. по справі № ХХ4 за заявою Компанії "YYY", Швейцарія
до Відкритого акціонерного товариства "ХХХ" про банкрутство.
ВСТАНОВИВ:
Компанія "YYY", Швейцарія ХХ.10.2002 р. звернулась до суду із
заявою про визнання грошових вимог в сумі 612 509,97 дол. США до
ВАТ "ХХХ".
Ухвалою господарського суду Ч-ської області від ХХ листопада
2002 р. по справі № ХХ4 /суддя Б.Б.Б./ затвердив реєстр вимог
кредиторів Відкритого акціонерного товариства "ХХХ" і водночас
відмовив компанії "YYY" у задоволенні заяви про грошові вимоги до
боржника.
Не погоджуюсь с зазначеною ухвалою суду, Компанія "YYY" звернулася
із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ березня
2003 р. по справі № ХХ4 скарга Компанії "YYY" була задоволена
частково, п. 2 ухвали господарського суду Ч-ської області від ХХ
листопада 2002 р. яким було відхилено вимоги кредиторів - ТОВ
"GGG" про стягнення 1777125,21 грн., компанії "YYY" на суму
612509, 27 дол. США., скасовано, в іншій частині ухвалу від
ХХ.11.2002 р. залишено без змін, справу № ХХ4 передано на новий
розгляд.
Ухвалою господарського суду Ч-ської області від ХХ-ХХ.07.2003 р.
по справі № ХХ4 було повністю відхилено вимоги Компанії "YYY" до
Відкритого акціонерного товариства "ХХХ".
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Компанія "YYY"
подала апеляційну скаргу до Ч-ського апеляційного господарського
суду.
Постановою Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ грудня
2003 р. по справі № ХХ4 /судді В.В.В., С.С.С., Ж.Ж.Ж./ ухвала
господарського суду Ч-ської області від ХХ-ХХ липня 2003 р.
скасована, визнано Компанію "YYY" кредитором ВАТ "ХХХ" з майновими
вимогами в сумі 3 264 368, 50 грн., внесено зміни до реєстру вимог
кредиторів ВАТ "ХХХ" на виконання п. 3 постанови Ч-ського
апеляційного господарського суду по справі № ХХ4.
В касаційній скарзі та в доповненнях до касаційної скарги боржник
- Відкритого акціонерного товариства "ХХХ" в особі арбітражного
керуючого А.А.А. просить скасувати постанову Ч-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.12.2003 р., посилаючись на те, що вона
постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального
права, а ухвалу господарського суду Ч-ського області від
ХХ-ХХ.07.2003 р. залишити в силі.
У відзиві на касаційну скаргу кредитор - Компанія "YYY" просить
залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без
змін, посилаючись на те, що висновки суду відповідають вимогам
чинного законодавства.
Заслухавши доповідь судді К.К.К., пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що провадження по справі про
банкрутство ВАТ "ХХХ" було порушено судом ХХ серпня 2002 р., а ХХ
вересня ХХХХ р. в газеті "Голос України" було опубліковане
оголошення про порушення справи про банкрутство. Компанія "YYY",
Швейцарія ХХ.10.2002 р. звернулась до суду із заявою до ВАТ "ХХХ"
про визнання грошових вимог в сумі 612 509,97 дол. США.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом,
ХХ.05.1994 р. між Фірмою "ZZZ", правонаступником якої є кредитор -
Компанія "YYY" та боржником - ВАТ "ХХХ" було укладено контракт
№ ХХ1-04, згідно з якого (п. 1 Контракту, додаток № Х до
контракту) кредитор зобов'язаний був поставити боржнику пакувальну
машину "SSS", додаткове та допоміжне обладнання на суму 880 000,00
дол. США. Як доказ такої поставки кредитор надав інвойс № ХХ7 від
ХХ.08.1995 р. Факт поставки підтверджується товарно - транспортною
накладною від ХХ.02.1995 р. , в якій зазначається про поставку
пакувальної системи "SSS" на підставі контракту № ХХ1, накладна
підписана від імені боржника та скріплена його печаткою. Після
поставки та встановлення обладнання боржник неодноразово звертався
до кредитора з замовленням від ХХ.11.1996 р., відомістю
відпрацьованих годин обладнанням "GGG", в тому числі обладнанням
"SSS", станом на ХХ.02.1998 р., замовленням боржника від
ХХ.06.1999 р. на технічне обслуговування обладнання "SSS",
інформацією боржника про стан обладнання від ХХ.04.2001 р.
Поставка додаткового обладнання підтверджується накладною
постачальника - компанії "RRR" від ХХ.02.1995 р. № ХХ2, згідно з
якою додаткове обладнання поставлялось транспортним засобом
боржника, державний реєстраційний номер якого ХХХ0 НА. Накладна
підписана від імені боржника його представником Я.Я.Я. Між
боржником та кредитором ХХ.11.2001 р. підписано акт звірки
розрахунків за контрактом № ХХ1-04 станом на ХХ.10.2001 р., в
якому підтверджено, що боржник ХХ.07.1998 р. здійснив часткову
оплату по контракту в розмірі 176000,00 дол. США та 91490,00 дол.
США та що заборгованість боржника перед кредитором становить
612509,97 дол. США.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від ХХ-ХХ липня 2003 р.,
Ч-ський апеляційний господарський суд, виходив з того, що
господарський суд Ч-ської області помилково застосував ст. 71 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до якої загальний строк для
захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна
давність), встановлюється в три роки, не взявши до уваги норми
ст. 569-2 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, згідно з якої позовна давність
визначається за законом країни, законодавство якої застосовується
для визначення прав і обов'язків учасників відповідних
правовідносин. В спірному контракті від ХХ.05.1994 р. сторони не
визначили право, яке має застосовуватись до правовідносин, а на
момент укладення контракту від ХХ.05.1994 р. № ХХ1-4 продавці
знаходилися у Федеративній Республіці Німеччині, отже, відповідно
до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
( 959-12 ) (959-12)
та ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до контракту має
застосовуватися матеріальне право Федеративній Республіці
Німеччині. Оскільки права і обов'язки по контракту від ХХ.05.1994
р. № ХХ1-4 визначаються за законодавством Німеччини, позовна
давність також має визначатись за законодавством Федеративній
Республіці Німеччині. Згідно параграфу 195 Німецького цивільного
уложення, загальний строк позовної давності складає 30 років.
Але з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не
можна.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
провадження у справах про банкрутство регулюється цим
Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
, Господарським процесуальним кодексом України
( 1798-12 ) (1798-12)
, іншими законодавчими актами України. Провадження у
справах про банкрутство за участю кредиторів - нерезидентів
регулюється цим Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
, якщо інше не передбачено
міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.
Строки звернення кредиторів з грошовими вимогами до боржника
визначені ст. 14 Закону " Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Господарський суд першої інстанції, прийшов до правильного
висновку, що згідно п. 10 Контракту від ХХ.05.1994 р. № ХХ1-4 всі
спори, непідсудні загальним судам передаються на розгляд Арбітражу
в Стокгольмі, у відповідності із загальноприйнятою процедурою,
таким чином ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
застосовуватися до даних правовідносин не
може. Відповідно до ст. 569-2 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
позовна
давність визначається за законом країни, законодавство якої
застосовується для визначення прав і обов'язків учасників
відповідних правовідносин. Згідно зі ст. 569 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
права і обов'язки сторін по зовнішньоторговельній
угоді визначаються за законами місця її укладення, якщо інше не
встановлено погодженням сторін. Оскільки контракт № ХХ1-4 від
ХХ.05.1994 р. укладено в м. Н-ську і застосування у розгляді
спорів, які випливають з нього, німецького законодавства не
погоджено, то розгляд заяви з грошовими вимогами до боржника має
розглядатися за нормами цивільного права України.
Господарський суд Ч-ської області, дослідивши матеріали справи,
дійшов до обґрунтованого висновку, що кредитором відповідно до
ст. 71 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
пропущений загальний строк позовної
давності, а так як кредитором не подано заяву про поновлення
пропущеного строку позовної давності та не обгрунтовано поважності
причин пропуску даного строку то відповідно до ст. 80 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
суд, згідно до ст. 75 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, вірно
застосував позовну давність і відмовив кредитору у задоволенні
його кредиторських вимог.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала
господарського суду Ч-ської області від ХХ-ХХ липня 2003 р. по
справі № ХХ4 постановлена у відповідності до вимог закону та
фактичних обставин справи і підстав для її скасування не
вбачається.
З висновками, викладеними в постанові Ч-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.12.2003 р., якою скасовано ухвалу
господарського суду Ч-ської області від ХХ-ХХ.07.2003 р. по справі
№ХХ4 погодитись не можна, так як вони не відповідають фактичним
обставинам справи і вимогам закону, тому вона підлягає скасуванню.
Крім того, згідно змін до Німецького цивільного уложення, які були
прийняті 11.10.2001 р. і набули чинності з 1 січня 2002 р. - строк
позовної давності складає - три роки.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ХХХ" в особі
арбітражного керуючого А.А.А задовольнити.
Постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.12.2003 р. по справі № ХХ4 скасувати.
Ухвалу господарського суду Ч-ського області від ХХ-ХХ.07.2003 р.
по справі № ХХ4 залишити без змін.