Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2004 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді
Суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Н-ську касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у м. Р-ську
на рішення господарського суду Ч-ської області від ХХ.09.2003 р.
по справі № Х/Х та постанову Я-ського апеляційного господарського
суду від ХХ.12.2003 р. по справі № Х/Х за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю "ХХХ" до Державної податкової інспекції
у м. Р-ську про визнання недійсними податкових повідомлень -
рішень.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ТОВ "ХХХ" ХХ.06.2003 р. звернувся з позовом до суду про
визнання недійсними податкового повідомлення - рішення від
ХХ.04.2003 р . № ХХХ3 - ХХХ2 та податкового повідомлення - рішення
від ХХ.04.2003 р. № ХХХ1 - ХХХ4 ДПІ у м. Р-ську .
Рішенням господарського суду Ч-ської області від ХХ вересня
2003 р. по справі № Х/Х /суддя А.А.А./ позов було задоволено
частково, визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у
м. Р-ську від ХХ.04.2003 р. № ХХХ3 - ХХХ2 в частині донарахування
ТОВ "ХХХ" суми 27270 грн. податку на прибуток та 7378 грн.
штрафних санкцій за ним, позовні вимоги в частині 2920 грн.
податку на прибуток та 790 грн. штрафних санкцій за ним залишено
без розгляду, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішеням суду Державна податкова інспекція
у м. Р-ську та ТОВ "ХХХ" звернулися до Я-ського апеляційного
господарського суду з апеляційними скаргами.
Постановою Я-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.12.2003 р. по справі № Х/Х /судді Б.Б.Б, В.В.В., С.С.С./
рішення господарського суду Я-ської області від ХХ.09.2003 р.
залишено без змін, а апеляційні скарги залишені без задоволення.
В касаційній скарзі відповідач - Державна податкова інспекція у
м. Р-ську просить скасувати рішення господарського суду Ч-ської
області від ХХ.09.2003 р. по справі № Х/Х та постанову Я-ського
апеляційного господарського суду від ХХ.12.2003 р. по справі
№ Х/Х, так як вони постановлені з неправильним застосуванням норм
процесуального та матеріального права, прийняти нове рішення, яким
у задоволенні позову ТОВ "ХХХ" відмовити.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про день та
час розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді К.К.К., перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до
висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних
підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, і було встановлено судом, з
ХХ.03.2003 р. по ХХ.04.2003 р. з перервою з ХХ.03.2003 р. по
ХХ.03.2003 р. відповідачем була проведена планова документальна
перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "ХХХ" за
період 2000-2002 р.
За результатами планової документальної перевірки був складений
акт № Х9 від ХХ.04.2003 р. Згідно акту перевірки відповідач
включив до складу валових доходів позивача у IV кварталі 2002 р.
суму 90900 грн. кредиторської заборгованості перед нерезидентом,
як заборгованість по зобов'язанням, по яким минув строк позовної
давності.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Р-ську були
прийняті податкові повідомлення - рішення від ХХ.04.2003 р.
№ХХХ3-ХХХ2 та податкового повідомлення - рішення від ХХ.04.2003 р.
№ХХХ1-ХХХ4 якими позивачу було визначену суму податкового
зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 47783 грн., зокрема
37730 грн. основного платежу та 10053 грн. штрафних санкцій, та по
податку на додану вартість в розмірі 15797, 50 грн., зокрема 8770
грн. основного платежу та 7027, 50 грн. штрафних санкцій.
За наслідками перевірки з питань донарахування податку на додану
вартість за зазначений період виявлено розбіжність у формуванні
податкового кредиту в зв'язку з не включенням до його складу сум
за митними деклараціями форми МД-2 ( 574-97-п ) (574-97-п)
від ХХ.10.2000 р.,
ХХ.06.2001 р., ХХ.08.2001 р.
Задовольняючи позов в частині визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення ДПІ у м. Р-ську від ХХ.04.2003 р.
№ХХХ3-ХХХ2 в частині донарахування ТОВ "ХХХ" 27270 грн. податку на
прибуток та штрафних санкцій, господарський суд першої інстанції
виходив з того, що п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено,
що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою
України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим
Законом ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, застосовуються норми міжнародного договору.
Станом на ХХ.04.1999 р. по рахунку № Х1 у позивача рахується
кредиторська заборгованість в сумі 90900 грн. перед іноземною
фірмою "YYY" (США). У зв'язку із складом сторін, в даному випадку,
підлягають застосуванню норми міжнародного права, зокрема
Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу
товарів ( 995_002 ) (995_002)
, ратифікованою Постановою ВР України від
14.07.1993 р. № 3382-ХІІ ( 3382-12 ) (3382-12)
. Згідно зазначеної Конвенції
( 995_002 ) (995_002)
строк позовної давності складає 4 роки. Однак у разі
визнання боржником до закінчення строку позовної давності у
письмовій формі свого зобов'язання перед кредитором розпочинається
новий чотирирічний строк позовної давності від дня такого
визнання. Позивачем підписаний акт звірки взаємних розрахунків на
підтвердження заборгованості перед контрагентом за станом на
ХХ.01.2000 р., направлено відповідне письмове підтвердження про
заборгованість ДПІ у м. Р-ську від ХХ.10.1999 р. № Х2. Таким
чином, визнання позивачем кредиторської заборгованості перед
іноземним контрагентом перериває перебіг позовної давності, відлік
якої розпочинається з початку.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, господарський суд
першої інстанції виходив з того, що оскільки згідно акту перевірки
позивачем безпідставно нараховувались амортизаційні відрахування
за обладнання, тримане від "YYY" (США), частина якого не
використовувалась у господарчій діяльності позивача, а відповідно
до п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли платник придбає товари
(роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових
витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що
сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок
відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються,
то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Дослідивши належним чином фактичні обставини справи, давши належну
оцінку зібраним по справі доказам, господарський суд Я-ської
області, дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ТОВ
"ХХХ" в частині донарахування ТОВ "ХХХ" 27270 грн. податку на
прибуток та штрафних санкцій підлягають задоволенню, позовні
вимоги в частині 2920 грн. податку на прибуток та 790 грн.
штрафних санкцій за ним залишенню без розгляду, а в задоволенні
решти позовних вимог відмові.
Постановою Я-ської апеляційного господарського суду рішення
господарського суду Ч-ської області від ХХ.09.2003 р. залишено без
змін з тих же підстав.
За таких обставин, рішення господарського суду Ч-ської області від
ХХ.09.2003 р. по справі № Х/Х та постанова Я-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.12.2003 р. по справі № Х/Х прийняті
судом у відповідності з вимогами чинного законодавства та
фактичних обставин справи і підстав для їх скасування не
вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які
викладені в постановленому по справі рішення та в апеляційній
постанові.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117-1119,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Р-ську
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Ч-ської області від ХХ.09.2003 р. по
справі № Х/Х та постанову Я-ського апеляційного господарського
суду від ХХ.12.2003 р. по справі № Х/Х залишити без змін.