ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N Б15/92/03
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченко О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.,
розглянувши
касаційну скаргу ВАТ "XXX"
на постанову від 16.12.2003 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № Б15/92/03
за заявою ВАТ "XXX"
до ЗАТ ПФК "YYY"
про визнання банкрутом,
За участю представників сторін
від кредитора А.А.А. дов. від 14.01.04р. № 168,
від боржника Б.Б.Б. дов. від 19.03.04р. № 1
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
24.09.2003 року провадження у справі № Б15/92/03 за заявою ВАТ
"XXX" про визнання банкрутом ЗАТ ПФК "YYY" припинено на підставі
п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
16.12.2003 року, апеляційну скаргу ВАТ "XXX" залишено без
задоволення, а зазначену ухвалу місцевого суду без змін,
посилаючись на ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) та п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, ВАТ "XXX"
звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України в якій просить скасувати ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області від 24.09.2003 року та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2003
року, а справу передати на новий розгляд до місцевого
господарського суду, посилаючись на неправильне застосування
господарськими судами ст.ст. 1, 6, 11, 40 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
та
ст.ст. 4-1, п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представників сторін,
проаналізувавши матеріали справи, правильність застосування судами
норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
справи про банкрутство
порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора
(кредиторів) до боржника складають не менше трьохсот мінімальних
розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником
протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення
строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
безспірні вимоги кредиторів
визначаються, як вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги
кредиторів, підтверджені виконавчими документами, за якими
відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з
рахунків боржника.
Як видно з матеріалів справи, рішенням арбітражного суду
Дніпропетровської області від 09.11.2000 року з боржника стягнуто
1351459,87 грн., на виконання якого виданий наказ від 09.11.2000
року у справі № 8/464; направлена платіжна вимога № В8-103 від
04.12.2001 року; постановою державного виконавця від 27.03.2001
року наказ, виданий на виконання зазначеного рішення суду був
повернутий у зв'язку з відсутністю грошових коштів на рахунку
боржника; ухвалою господарського суду від 06.09.2002 року по
справі № 8/464 було змінено спосіб виконання рішення суду та
звернуто стягнення на суму 1351459,87 грн. на майно боржника; за
вказаною ухвалою винесена постанова від 31.01.2003 року про
відкриття виконавчого провадження; за відсутності можливості
стягнення боргу, кредитор подав заяву про визнання боржника
банкрутом.
Ухвалою господарського суду від 28.05.2003 року за вказаною заявою
порушено провадження у справі № 15/92/03 про банкрутство ЗАТ ПФК
"YYY".
Однак, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
24.09.2003 року провадження у справі № Б15/92/03 припинено на
підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
з посиланням на те, що кредитор не надав суду доказів,
що підтверджують неплатоспроможність боржника і провадження у
справі було порушено помилково.
Крім того з матеріалів справи видно, що зазначені вимоги кредитора
не були задоволені протягом трьох місяців після встановленого для
їх погашення строку.
Місцевий та апеляційний господарські суди не надали належної
оцінки встановленим обставинам, а тому висновки господарських
судів про те, що кредитор не надав доказів неплатоспроможності
боржника по безспірним вимогам кредитора є помилковими, та такими,
що не відповідають фактичним обставинам і матеріалам справи.
Господарські суди, приймаючи судові рішення щодо припинення
провадження у справі про банкрутство не вірно застосували норми п.
1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки відповідно до ст. 4-1
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди розглядають справи про
банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим Кодексом
( 1798-12 ) (1798-12)
, з урахуванням особливостей, встановлених Законом
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Суди не застосували ст. 40 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, яка визначає
підстави, порядок та наслідки припинення провадження у справі про
банкрутство.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не дана
належна оцінка всім зібраним по справі доказам та фактичним
обставинам у справі, доводам та запереченням сторін, а висновки
суду належним чином необгрунтовані.
За таких обставин ухвалу господарського суду Дніпропетровської
області від 24.09.2003 року про припинення провадження у справі
про банкрутство та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 16.12.2003 року якою зазначена ухвала
залишена без змін у справі № Б15/92/03 не можна визнати як такими,
що відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону, а
тому підлягають скасуванню, а справа направленню на розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід врахувати викладене, належним
чином дослідити матеріали справи, що стосуються наявності доказів
неплатоспроможності боржника та підстав порушення справ про
банкрутство, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини
справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та
запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог
закону, постановити законне та обгрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" задовольнити.
Постанову від 16.12.2003 року Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області від 24.09.2003 року у справі № Б15/92/03
скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Костенко Т.Ф.