ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 43/168-41/412
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства “О”
на рішення господарського суду міста Києва від
24.12.2003р.
у справі № 43/168-41/412
за позовом Приватного підприємства “О”
до Спільного підприємства товариства з обмеженою
відповідальністю “БЛ”
про стягнення 2348,01 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2003р.
позовні вимоги приватного підприємства (ПП) “О” до Спільного
підприємства товариства з обмеженою відповідальністю (СП ТОВ)
“БЛ” про стягнення 2348,01 грн. задоволено частково.
Згідно рішення судом присуджено до стягнення з відповідача
628,52 грн. основного боргу за договором № 147 від 14.11.2001р.,
22,33 грн. нарахувань 3% річних, 51,00 грн. державного мита,
118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
У частині стягнення збитків в сумі 1700,0 грн., понесених у
зв’язку з оплатою юридичних послуг, наданих приватним
підприємцем К-ко А.О. відповідно до умов договору про надання
юридичних послуг № 122/03 від 05.06.2003р., відмовлено.
Відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення
збитків, господарський суд мотивував тим, що віднесення до
збитків витрат по оплаті юридичних послуг суперечить положенням
ст. 203 Цивільного кодексу (ЦК) України, оскільки дані витрати
не перебувають у безпосередньому причинному зв’язку з
заборгованістю, яка підлягає стягненню, оскільки не є
невідворотнім та обов’язковим наслідком протиправних дій
відповідача.
Не погоджуються з вказаним рішенням, позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
суд рішення місцевого господарського суду змінити, достягнувши з
відповідача збитки у сумі 1700,0 грн., пов’язані з оплатою
юридичних послуг, наданих йому (позивачу) на його замовлення
іншою особою – ПП К-ко А.О., що необхідні були позивачу у
зв’язку з поданням позову до відповідача у цій справі.
У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на порушення
судом першої інстанції ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і вважає,
що всі чотири умови, необхідні для покладання відповідальності
на винну сторону (відповідача у справі), а саме: наявність
збитків; протиправність дій цієї особи; причинного зв’язку між
діями особи та збитками; вини особи, внаслідок дій якої
спричинено збитки, підтверджені матеріалами справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта,
знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі невиконання
або неналежного виконання зобов'язання боржником він
зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата
або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором
доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано
боржником.
За загальним правилом збитки – це об’єктивне зменшення будь-яких
майнових благ, яке пов’язане з утиском його інтересів як
учасника певних суспільних відносин і яке виражається у
зроблених ним витратах тощо.
Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо
лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх
сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є
підставою цивільно-правової відповідальності.
Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який
вимагається законом для настання відповідальності у формі
відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку утворюють:
наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії,
які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником
взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між
протиправними діями боржника та збитками.
При цьому важливим елементом об’єктивної сторони правопорушення
є причинний зв’язок між збитками, які виникли у кредитора та
протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним
взятих на себе зобов’язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а
збитки – наслідком протиправної дії.
Отже, заявлена позивачем до стягнення грошова сума у розмірі
1700,0 грн., витрачена ним у зв`язку з отриманням юридичних
послуг від іншої особи безпосередньо, не може розглядатись як
завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі
витрати не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому
зв`язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх
зобов’язань за іншим договором. (пост. ВСУ від 04.03.2002р.
№ 2/217).
Таким чином, відмова суду першої інстанції у задоволення позову
в цій частині не протирічить вимогам ст. 203 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
і дає можливість стверджувати, що оскаржуване рішення
є правильним, а тому підстав для його скасування колегія суддів
не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Приватного підприємства “О” залишити без
задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від
24.12.2003р. у справі № 43/168-41/412 - без змін.