ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 30/206-03-6236
Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С. -
головуючий, судді Джунь В.В. і Селіваненко В.П.
за участю представників сторін :
позивача - Д.Д.Д., Е.Е.Е.,
відповідача - Б.Б.Б.,
розглянувши касаційну скаргу науково-виробничого підприємства
"XXX" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Одеса
(далі - НВП "XXX")
на рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2003 p.
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
17.11.2003 p.
зі справи № 30/206-03-6236
за позовом Української державної інноваційної компанії в особі її
H-ського відділення, м.Одеса (далі - інноваційна компанія)
до НВП "XXX"
про стягнення 323273,04 грн.
та зустрічним позовом НВП "XXX"
до інноваційної компанії
про спонукання змінити умови договору,
ВСТАНОВИВ:
Інноваційна компанія подала до господарського суду Одеської
області позов до НВП "XXX" про стягнення заборгованості в сумі
302151,52 грн. та пені в сумі 21122,52 грн., усього 323273,04, за
інноваційним договором від 24.06.98 № 152 та додатковими до нього
договорами і угодами.
НВП "XXX" подало зустрічний позов до інноваційної компанії з
проханням зобов'язати її укласти з НВП "XXX" додаткову угоду із
зазначенням в цій угоді графіка повернення коштів.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.10.2003
, залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 17.11.2003 ( колегія суддів у
складі Таценко Н.Б. - головуючий, судді Сидоренко М.В., Савицький
Я.Ф.), позов інноваційної компанії задоволено: на її користь з НВП
"XXX" стягнуто зазначену суму заборгованості і пені та судові
витрати; у задоволенні зустрічного позову відмовлено. У прийнятті
відповідних рішення і постанови судові інстанції виходили з того,
що: інноваційна компанія виконала свої зобов'язання за
інвестиційним договором від 24.06.98 № 152, укладеним нею з ВАТ
"ZZZ", а НВП "XXX" як правонаступник ВАТ "ZZZ" за цим договором не
довело належного виконання своїх зобов'язань перед інноваційною
компанією; вимоги за зустрічним позовом не ґрунтуються на приписах
закону та матеріалах справи.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України НВП
"XXX" просить скасувати зазначені рішення суду першої інстанції та
постанову апеляційної інстанції і прийняти нове рішення.
Скаргу мотивовано тим, що судовими інстанціями: по-перше, порушено
вимоги статей 38 і 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України), оскільки враховувалася
тільки позиція позивача у справі; по - друге, Державним
інноваційним фондом України (і інноваційною компанією як його
правонаступником) не виконано зобов'язання за інноваційним
договором, що звільняє боржника (НВП "XXX") від відповідальності;
по-третє, всупереч приписам статей 11,24,25 Закону України "Про
наукову і науково-технічну експертизу" ( 51/95-ВР ) (51/95-ВР)
ними не взято
до уваги результати експертизи, проведеної Центром експертиз
Держінофонду України щодо фінансування проекту, передбаченого
інноваційним договором; по-четверте, неповно з'ясовані обставини
справи, зокрема, щодо заліку боргу за інноваційною позикою.
У відзиві на касаційну скаргу інноваційна компанія заперечує проти
доводів скаржника, зазначаючи про невиконання НВП "XXX"
зобов'язань щодо повернення інноваційних коштів, відсутність у
цього підприємства підстав для надання йому пільг кредитором,
необґрунтованість вимог НВП "XXX" до інноваційної компанії
стосовно додаткового фінансування та просить оскаржувані судові
рішення зі справи залишити без змін.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність
скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий
розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що :
- Одеським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду
України як інвестором і відкритим акціонерним товариством "ZZZ"
(далі - ВАТ "ZZZ") з метою здійснення інноваційного проекту
укладено договір від 24.06.98 № 152 (далі - Договір), за яким
інвестор зобов'язався внести для здійснення проекту цільовий вклад
у вигляді інноваційної позики у строки та в розмірах, визначених у
календарному плані робіт, а ВАТ "ZZZ" зобов'язувалося виконати всі
роботи з реалізації проекту і повернути інвесторові його вклад у
строки та в розмірах, зазначених у платі повернення платежів;
- загальна вартість проекту становила 420000 грн., а строки
виконання проекту були такі: початок - червень 1998 року, кінець -
травень 2001 року; кінцевим строком перерахування усіх платежів
інвесторові визначено 31 травня 2001 року;
- платіжним дорученням від 01.07.98 № 123 інвестор перерахував ВАТ
"ZZZ" 420000 грн.;
- 10.03.99 H-ське відділення Державного інноваційного фонду
України (інвестор) і НВП "XXX" уклали додатковий договір №152а,
згідно з яким НВП "XXX" є правонаступником прав та обов'язків ВАТ
"ZZZ" за Договором; пунктом 4 цього додаткового договору
передбачалося, що НВП "XXX" і ВАТ "ZZZ" складають акти
приймання-передачі матеріальних цінностей та інші необхідні
документи;
- 29.12.99 інвестор і НВП "XXX" підписали угоду № 1 про зміну і
доповнення Договору; згідно з пунктом 2 цієї угоди кінцевим
терміном повернення коштів інвесторові за інноваційної позикою
визначено 30 грудня 2002 року; за пунктом 2 цієї ж угоди НВП "XXX"
зобов'язувалося повернути позику у строки і в розмірах, зазначених
у плані повернення коштів інноваційної позики. Термін дії Договору
також продовжено до 30 грудня 2002 року;
- згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2002 №
654 ( 654-2000-п ) (654-2000-п)
правонаступником майнових прав та обов'язків
Державного інноваційного фонду України, в тому числі за договорами
про надання інноваційних позик, стала Українська державна
інноваційна компанія;
- за додатковою угодою № Д3 до інноваційного договору від 10.03.99
№ 152 а НВП "XXX" підтвердило свою заборгованість перед інвестором
у сумі 420000 грн.;
- згідно з рішенням господарського суду Одеської області від
03.10.2001 зі справи № 17-3-13/01-6415 за позовом Української
державної інноваційної компанії в особі її H-ського відділення до
ВАТ "ZZZ" про стягнення 101139 грн. позовні вимоги задоволено
частково, в сумі 82052,82 грн.; назване підприємство в процесі
розгляду відповідної справи добровільно перерахувало інвесторові
17000 грн.;
- за рішенням Кредитної ради інноваційної компанії від 27.12.2001
№ 26 заборгованість НВП "XXX" за Договором реструктуризовано в
частині зменшення суми інноваційної позики з 420000 грн. до
320947,18 грн. Платіжними дорученнями від 27.06.2002 № 156 на суму
7500 грн., від 25.11.2002 № 281 на суму 6000 грн., від 07.04.2003
№ 85 на суму 5000 грн. НВП "XXX" перерахувало інвесторові 18500
грн. Таким чином, за розрахунком інвестиційної компанії, сума
боргу відповідача за інноваційним договором складає 302151,52
грн.;
- згідно з пунктом 4 згаданої угоди № 1 від 29.12.99 про зміни і
доповнення Договору якщо з вини підприємства відбудеться затримка
у поверненні інноваційної позики, воно сплачує інвестору додатково
до суми інноваційної позики пеню в розмірі подвійної облікової
ставки Національного банку України за кожний день прострочення від
розміру простроченого платежу; у зв'язку з несвоєчасним виконанням
зобов'язання щодо повернення інноваційної позики позивач нарахував
відповідачеві пеню в сумі 21112,52 грн.;
-НВП "XXX" в обґрунтування своїх вимог за зустрічним позовом
подано експертний висновок Центру експертизи Державного
інноваційного фонду України, який має характер рекомендації і не є
обов'язковим, а запропонований названим підприємством графік
повернення інноваційної позики не обґрунтований.
Відповідно до частини першої статті 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх
обставин справи, а частина перша статті 43 названого Кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
містить припис щодо всебічного, повного і об'єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Судовими інстанціями у розгляді даної справи не дотримано вимог
зазначених норм процесуального права, що виявлялося у такому.
Предметом спору зі справи за первісним позовом є стягнення
заборгованості за Договором (а за зустрічним позовом - внесення до
нього змін), укладеним Державним інноваційним фондом України і ВАТ
"ZZZ" (з подальшими змінами та доповненнями).
Водночас попередніми судовими інстанціями встановлено наявність
рішення господарського суду Одеської області від 03.10.2001 у
справі № 17-3-13/01-6415 зі спору між інноваційною компанією
(правонаступником Державного інноваційного фонду України) і ВАТ
"ZZZ" про стягнення 101139 грн. заборгованості за Договором. У
цьому рішенні зазначено: "Згідно з договором відповідач був
зобов'язаний реалізувати проект згідно з календарним планом робіт
та повернути позивачу його вклад у строки і розмірах, що вказані у
плані повернення платежів. (додаток № 4) до 31.05.2001 р. ВАТ
"ZZZ" не виконало зобов'язання за договором. 17.12.1998 р.
відповідач звернувся до позивача з листом № 11/11-382 про
розірвання інноваційного договору № 152 у зв'язку з неможливістю
подальшої реалізації проекту. Відповідно до п.9.3 договору при
розірванні договору з ініціативи підприємства у випадку
неможливості або недоцільності подальшої реалізації проекту
підприємство (тобто ВАТ "ZZZ") протягом двох тижнів з дня
повідомлення про розірвання договору перераховує інвестору
(позивачу) всі платежі згідно з календарним планом повернення
платежів. Однак відповідач платежі у повному обсязі позивачу не
повернув, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з ВАТ "ZZZ"
суму позову".
З урахуванням наведеного місцевий господарський суд у вирішенні
спору про стягнення заборгованості за Договором та про внесення до
нього змін повинен був насамперед з'ясувати чинність цього
Договору на час розгляду справи № 30/206-03-6236,і якщо він не був
чинним, - визначитись, які саме правовідносини існували на
зазначений час між інноваційною компанією і НВП "XXX" з огляду на
підписання ними інших угод, про які йдеться в судовому рішенні.
Однак місцевим господарським судом цього не зроблено.
Поза увагою суду залишилися й обставини, пов'язані з заміною
сторони у Договорі: ВАТ "ZZZ" на НВП "XXX" (згідно з додатковим
договором від 10.03.99 № 152а, наявність якого встановлено
попередніми судовими інстанціями). Суд обмежився констатацією
того, що останнє мало передати НВП "XXX" всі активи і пасиви за
інноваційним договором (перерахувати кошти, передати документацію,
матеріальні цінності), однак не встановив, чи було фактично, на
якій правовій підставі і в якому обсязі здійснено відповідну
передачу.
Оскільки не з'ясовано правових підстав передачі активів і пасивів
за інноваційним договором, то висновок суду про можливість для НВП
"XXX" "У разі невиконання ВАТ "ZZZ" таких дій" звернутися до суду
за захистом своїх прав не випливає з матеріалів справи.
Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції ґрунтується
на неповно з'ясованих обставинах справи, а судом апеляційної
інстанції цю помилку не виправлено, у зв'язку з чим касаційну
інстанцію позбавлено можливості зробити обґрунтований висновок про
правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального
права.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно:
з'ясувати зазначені в цій постанові обставини, зокрема, щодо
чинності Договору на час розгляду господарським судом даної справи
та заміною сторони у Договорі; з цією метою розглянути питання про
залучення ВАТ "ZZZ" до участі у справі як третьої особи на стороні
відповідача; дати відповідним обставинам справи належну правову
оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 111-9 - 1111-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу науково-виробничого підприємства "XXX" у формі
товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2003 p.
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
17.11.2003 p. зі справи № 30/206-03-6236 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської
області.
Суддя В.Москаленко
Суддя В.Джунь
Суддя В.Селіваненко