ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 24/91
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П. ,
Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну при ватного підприємства “Скіф”
скаргу
на постанову від 12.08.2003
Донецького апеляційного господарського суду
та рішення від 23.05.2003 господарського суду Донецькоїобласті
у справі № 24/91
за позовом приватного підприємства “Скіф”
до ТОВ фірми “Агро-Союз”
про стягнення 733,00 грн.,
(Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду
касаційної скарги, не скористались своїм процесуальним правом на
участь в засіданні касаційної інстанції.)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.05.2003
(суддя Ломовцева Н.В.) у справі № 24/91 відмовлено в задоволенні
позовних вимог приватного підприємства “Скіф” до ТОВ фірми
“Агро-Союз” про стягнення 733,0 грн. збитків, заподіяних
продажем речі неналежної якості.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
12.08.2003 (судд Дзюба О.М. (доповідач)), М’ясищев А.М., Шевкова
Т.А.) апеляційна скарга приватного підприємства “Скіф” залишена
без задоволення, рішення господарського суду Донецької області
від 23.05.2003 – без змін.
Приватне підприємство “Скіф” звернулось з касаційною скаргою до
Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати
рішення першої та постанову апеляційної інстанцій, прийняти нове
рішення, яким відшкодувати позивачу збитки в розмірі 733 грн.,
посилаючись на те, що судом помилково застосовано до спірних
взаємовідносин Інструкцію “Про порядок приймання продукції
виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання
за якістю”, від 25.04.1966 № П-7.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
судами норм матеріального і процесуального права Вищий
господарський суд України у складі колегії суддів дійшов
висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав:
Позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Агро-Союз” 733 грн. збитків,
заподіяних продажем речі неналежної якості (поршневий комплект
двигуна ЯМЗ-240), приватне підприємство “Скіф” обгрунтовує тим,
що 9.09.2002 року під час виконання агротехнічних робіт за
договором підряду з СТОВ “Україна” на полі замовника СТОВ
“Україна” двигун трактора вийшов з ладу, про що свідчить
акт-рекламація, який було складено за участю продавця ТОВ
“Агро-Союз”.
При розгляді справи попередніми судовими інстанціями встановлено
і підтверджується матеріалами справи, що акт-рекламація від
9.09.2002 року засвідчує тільки наявність дефекту і висновок
комісії про необхідність направити поршневий комплект на
перевірку для виявлення причин появи дефекту. Фактів продажу
відповідачем в червні 2002 року поршневого комплекту в
неякісному стані судами не встановлено, як не встановлено
наявність збитків, заподіяних позивачу відповідачем.
Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо меж перегляду справи в касаційній інстанції
Вищий господарський суд України не вбачає підстав для скасування
прийнятих рішень попередніх інстанцій, але вважає за необхідне
зазначити, що згідно з роз’ясненням президії Вищого
господарського суду України від 12.11.1993 № 01-6/1205 (із
змўнами від 18.11.1997, від 31.05.2002) Інструкція про порядок
приймання продукції (товарів) за якістю застосовується при
вирішенні спорів, пов’язаних з поставкою продукції і товарів
неналежної якості або некомплектних, а також в неналежній тарі
(упаковці). У даному випадку судами правильно встановлено, що
між сторонами склалися відносини по купівлі-продажу, і тому
застосування до спірних відносин Інструкції № П-7 могло мати
місце тоді, коли це було передбачено договором з посиланням на
конкретні норми цієї Інструкції. Вищий господарський суд України
вважає, що до спірних правовідносин сторін щодо стягнення
збитків, заподіяних продажем неякісної продукції, судами
помилково не застосовані загальні норми цивільного права (глави
18, 20 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
); однак враховано і
те, що ця помилка не призвела до прийняття неправильного
рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємства “Скіф” на постанову від
12.08.2003 Донецького апеляційного господарського суду та
рішення від 23.05.2003 господарського суду Донецької області у
справі № 24/91 залишити без задоволення.
Постанову від 12.08.2003 Донецького апеляційного господарського
суду та рішення від 23.05.2003 господарського суду Донецької
області у справі № 24/91 залишити без змін.