ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
06.04.2004 Справа N 22/111
Розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного
товариства "ДніпроАЗОТ" на постанову Вищого господарського суду
України від 24.12.2003 року у справі за позовом відкритого
акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" до державного підприємства
"Придніпровська залізниця" та Головного комерційного управління
Укрзалізниці про стягнення суми, В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2003 року ВАТ "ДніпроАЗОТ" звернулося до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДП
"Придніпровська залізниця" та Головного комерційного управління
Укрзалізниці з позовом про відшкодування шкоди в сумі 236748 грн.
та витрат на проведення експертизи візків та колісних пар в сумі
22500 грн.
Позовні вимоги обїрунтовувались тим, що ДП "Придніпровська
залізниця" під час перестановки цистерн позивача на колію 1520 мм
підкатила чужі, технічно несправні візки та колісні пари, чим
порушила вимоги п. 7 наказу Міністерства транспорту України
N 177СЦ від 08.12.95 року та п. 2.8 Правил експлуатації номерного
обліку і розрахунків за користування вантажними вагонами власності
інших держав ( 998_185 ) (998_185)
.
ДП "Придніпровська залізниця" проти позову заперечувала,
посилаючись на те, що позивачем не додержано 180-денного терміну
для розгляду претензії головним комерційним управлінням
Укрзалізниці, чим порушено порядок досудового врегулювання спірних
правовідносин.
Головне комерційне управління Укрзалізниці проти позову
заперечувало, посилаючись на те, що воно не має статусу юридичної
особи і не може бути відповідачем у справі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
13.05.2003 року позов задоволено в повному обсязі. Суд виходив з
того, що залізницею порушено п. 2.8 Правил експлуатації номерного
обліку і розрахунків за користування вантажними вагонами власності
інших держав ( 998_185 ) (998_185)
, відповідно до якого при перестановці
вагонів з колій 1435 мм на колію 1520 мм залізниця зобов'язана
забезпечити повернення під вагон тих візків, які були викочені
з-під цього вагона при перестановці на колію 1435 мм.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 12.08.2003 року рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 13.05.2003 року в частині стягнення
суми шкоди скасовано та залишено без розгляду позовні вимоги ВАТ
"ДніпроАЗОТ", посилаючись на недотримання позивачем порядку
досудового врегулювання спірних відносин. В решті рішення залишено
без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2003
року залишено без змін постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 12.08.2003 року з тих же підстав.
11.03.2004 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
ВАТ "ДніпроАЗОТ" порушено касаційне провадження з перегляду
постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2003 року.
Скаргу мотивовано застосуванням нормативно-правового акта, що
суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,
обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, та перевіривши
матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 4 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
,
перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажного
обороту у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод
про залізничні міжнародні сполучення.
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Угода про міжнародне залізничне
вантажне сполучення ( 998_011 ) (998_011)
(далі - УМЗВС) має зобов'язальну
силу для залізних доріг, відправників і отримувачів грузів і
застосовується при перевезенні всіх грузів у прямому міжнародному
залізничному вантажному сполученні.
Господарським судом встановлено, що за договорами перевезення
від 25.04 та 22.06.2002 року із Польщі залізниця доставила
22 цистерни, що є власністю ВАТ "ДніпроАЗОТ", при огляді яких
виявлена несправність цистерн і невідповідність номерів бокових
візків, надресорних балок і колісних пар номерам, що були
встановлені при планових ремонтах.
При вирішенні спору господарські суди не врахували, що
перевезення пустих і завантажених вагонів, які не належать
залізниці (приватні), регулюється спеціальним положенням певних
перевозок, визначених ст. 6 УМЗВС ( 998_011 ) (998_011)
та Правилами
перевозок вагонів, які не належать залізниці, зазначеними у
Додатку 10 і не дослідили їх дотримання сторонами у справі.
Відповідно до ст. 23 УМЗВС ( 998_011 ) (998_011)
залізна дорога несе
відповідальність в межах умов, встановлених розділом "Межі
відповідальності", за повну або часткову втрату, ушкодження, порчу
або зниження якості вантажу з моменту його прийняття і до видачі
на станції призначення.
За правилами п. 6 ст. 29 УМВЗС ( 998_011 ) (998_011)
та Додатка 19 до
п. 6 ст. 29 позивач повинен пред'явити претензію до Головного
комерційного управління Укрзалізниці. Оскільки Головне комерційне
управління Укрзалізниці не юридична особа, то господарський суд
згідно з вимогами ст. 30 УМЗВС та ст. 24 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зобов'язаний був залучити Укрзалізницю в якості відповідача, але
вимоги закону не виконав.
За таких обставин, всі судові рішення у справі, постановлені
з порушенням норм матеріального та процесуального права,
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "ДніпроАЗОТ" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
24.12.2003 року, постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 12.08.2003 року та рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 13.05.2003 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.