ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 17/293д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Продаєвич Л.В.
суддів: Бур'янової С.С.
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ “Запорізький завод феросплавів”,
м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької
області від 08.09.2003 р. та
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 19.12.2003 р.
зі справи № 17/293д
за позовом ВАТ “Запорізький завод феросплавів”,
м. Запоріжжя
до АКБ “Райффайзенбанк Україна”, м. Київ
про визнання недійсним договору застави товарів в обороті
№ РL/2002-055 від 12.04.2002 р.
За участю представників сторін:
від позивача: Пахомова О.Є. (довіреність від
27.12.2003 р. № 18-140)
від відповідача: Сердюк Д.В. (довіреність від
01.12.2003 р.
№ 01/01-15/729)
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 17.03.2004 р., надіслана
22.03.2004 р.).
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Запорізький завод феросплавів” заявлено позов до АКБ
“Райффайзенбанк Україна” про визнання недійсним договору застави
товарів в обороті № РL/2002-055 від 12.04.2002 р. згідно ст. 48
Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
з підстав невідповідності його
ст. 41 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
від 02.10.1992
р. № 2654-ХІІ та ст. ст. 3, 7 Закону України “Про оцінку майна,
майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”
( 2658-14 ) (2658-14)
від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.09.2003
р. (суддя Шевченко Т.М.) у задоволенні позову відмовлено з
огляду на те, що пунктами 1.1., 3.1., 3.3. спірного договору
сторони обумовили предмет застави, а в додатках до договору, які
є його невід’ємною частиною визначили кількість та якісні
характеристики предмета застави, місця його знаходження та ціну.
Крім того, сторони узгодили порядок заміни предмету застави, що
свідчить про відповідність спірної угоди вимогам чинного
законодавства.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
19.12.2003 р. (судді: Яценко О.М., Радченко О.П. , Юхименко
О.В.) рішення господарського суду Запорізької області залишено
без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду та постановою
апеляційної інстанції, ВАТ “Запорізький завод феросплавів”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою про їх скасування, посилаючись на те, що судами були
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, а саме: ст. 41 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
визначає зміст договору застави, який обов’язково повинен
містити вид товару, інші його родові ознаки, а також види
товарів, якими може бути замінені предмет застави. Оскільки
склад заставленого майна – це сукупність його кількісних і
якісних характеристик, то зміна складу заставних товарів означає
фізичну заміну одного товару на інший, при цьому кількість і
якість змінюватися не можуть. Тобто, новій товар повинен мати
аналогічні характеристики. Отже, у договорі необхідно визначати
межі складу та натуральної форми предмета застави.
Зміст договору застави товарів в обороті № РL/2002-055 від
12.04.2002 р. не містить визначення родових ознак заставного
товару, а також видів товарів, якими може бути замінений предмет
застави. Відсутні також межі складу та натуральної форми
предмета застави. В оспорюваній угоді зазначено лише те, що
заміна предмета застави можлива тільки на аналогічний товар.
Крім того, ВАТ “Запорізький завод феросплавів” в скарзі зазначає
про те, що в порушення Закону України № 2658-ІІІ ( 2654-12 ) (2654-12)
оцінка майна, переданого у заставу, не проводилася.
У відзиві на касаційну скаргу АКБ “Райффайзенбанк Україна”
наголошує про наступне: наявність в договорі застави усіх умов
встановлена господарським судом Запорізької області при розгляді
спору по суті та при прийнятті рішення, а також Запорізьким
апеляційним господарським судом при повторному розгляді справи в
порядку апеляційного провадження.
На виконання ст. 41 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
сторони договору застави товарів в обороті № РL/2002-055 від
12.04.2002 р. включили в договір застави п. 3.1., в якому
зазначено, що в заставу надається товар, як він визначений в
розділі “Визначення термінів” договору застави, а також
детальний опис якого погоджується сторонами згідно п. 3.3.
договору застави, тобто в формі Переліку, який є невід’ємною
частиною договору застави (згідно з п. 8.3. договору застави). В
матеріалах справи є такі Переліки, зокрема Перелік, укладений
сторонами 01.02.2003 р. Таким чином, сторони договору застави
погодили вид заставленого товару, його номенклатуру, кількість
вартість та місцезнаходження.
В п. 3.3. договору застави сторони визначили, що “заставодавець
зобов’язаний утримувати в заставі предмет застави того складу,
заставної вартості та за тим місцезнаходженням, який вказаний в
останній редакції Переліку”. Останньою редакцією Переліку є
редакція від 01.02.2003 р. з доповненнями № 1 та № 2, що
свідчить про те, що договір застави укладений сторонами у повній
відповідності із законодавством України, в тому числі Законом
України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
.
Посилання скаржника на Закон України “Про оцінку майна...”
вважає неправомірними, так як цей Закон визначає правові засади
здійснення оцінки майна і не регулює правовідносини застави і
взагалі не може застосовуватися до взаємовідносин між
заставодавцем та заставодержателем за договором застави і
договору застави як такого.
У судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи
та заперечення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом
норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи
касаційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін,
присутніх у засіданні, дійшла висновку, про часткове задоволення
касаційної скарги, виходячи із наступного:
На забезпечення виконання зобов’язань за кредитною угодою від
12.04.2002 р. № 19/1-022/2002, між сторонами у справі укладено
договір застави товарів в обороті від 12.04.2002 р.
№ РL/2002-055, який позивач просив визнати недійсним з підстав,
викладених у позові. Оскаржуваними рішенням господарського суду
та постановою Запорізького апеляційного господарського суду у
задоволенні позову ВАТ “Запорізький завод феросплавів”
вўдмовлено з посиланням на відповідність договору застави
вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів відзначає, що згідно зі ст. 48 Цивільного кодексу
( 1136-14 ) (1136-14)
(18.07.1963 р.) недійсною є та угода, що не
відповідає вимогам Закону.
Відповідно до ст. 41 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
договір застави товарів в обороті або з переробці повинен
визначати вид товару, інші його родові ознаки, а також види
товарів, якими може бути замінено предмет застави.
Для прийняття рішення у спорі суду слід було встановити чи
дотримані при укладені спірного договору застави приписи цієї
норми Закону з урахуванням того, що:
- договором від 12.04.2002р. предмет застави чітко не
визначений, опис предмета застави, який міститься у п. 3.1.
договору – це “незнижуваний залишок товару...”, більш детальний
опис якого визначається сторонами згідно положень п. 3.3. Заміна
предмета застави можлива лише на аналогічний товар...”;
- п. 3.3. договору встановлює, що предмет застави складається з
таких товарів, місцезнаходження, опис та заставна вартість яких
фіксуються сторонами у переліку;
- на момент укладення договору застави (12.04.2002 р.) предмет
застави взагалі не був визначений (а.с.34); наявні у справі
додатки всі за № 1, але за різними датами (перший – від
29.04.2002 р., останній – 01.02.2003 р.);
- АКБ “Райффайзенбанк Україна” стверджує, що додатком в редакції
від 01.02.2003 р. Визначено предмет застави, його місце
знаходження, кількість та родові ознаки. Проте, у цьому додатку
зазначено, що “детальний опис даного предмету застави додається
у Доповненнях № 1-2 до цього додатку № 1” (а.с. 45). Вказані
доповнення підписані лише однією стороною та стосуються
електронної продукції (а.с. 47, 48), тоді як до переліку
предмета застави за додатком № 1 входить ще 17 позицій, родові
ознаки яких не визначені (наприклад: агломерат, окалина, кокс
(який може бути доменний, коксовий горішок, коксовий дрібняк,
тощо) тим більш, що місцезнаходження деяких товарів визначено –
“в процесі транспортування на ВАТ “Запорізький завод
феросплавів”.
А тому, під час розгляду цієї справи суду відповідно до вимог
ст. 43 Господарського процесуального суду України необхідно
оцінити докази у сукупності та повно з’ясувати наявність
(відсутність) тих обставин справи, з якими Закон пов’язує
визнання угод недійсними і настання у зв’язку з цим відповідних
юридичних наслідків.
За таких обставин, справ підлягає передачі на новій розгляд до
суду І інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та
вирішити спір з дотриманням вимог Закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1). Касаційну скаргу ВАТ “Запорізький завод феросплавів”
м. Запоріжжя задовольнити частково.
2). Рішення господарського суду Запорізької області від
08.09.2003 р. та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 19.12.2003 р. зі справи № 17/293д –
скасувати.
3). Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.