ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 15/36
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянув касаційну Державної податкової інспекції у Жовтневому
скаргу районі Миколаївської області
на постанову від 21.05.2003р.
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 15/36
господарського суду Миколаївської області
за позовом відкритого акціонерного товариства "МЗ"
до Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі Миколаївської області
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2003 року відкрите акціонерне товариство "МЗ" пред'явило
в суді позов до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі
Миколаївської області про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 228/10/23-121/05409679/10786 від 21.11.2002
яким визначено податкове зобов'язання за платою (податком) на
землю в сумі 67432,0 грн. та застосовані фінансові санкції в
сумі16859,0 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що позивач правомірно
користувався пільгою, наданою п. 4 ст. 12 Закону України "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, а саме: податок на земельну ділянку
під санаторієм-профілакторієм не сплачувався.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.03.2003
позов задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 228/10/23-
121/05409679/10786 від 21.11.2002 в частині плати за землю в сумі
66055,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 16859,0 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
21.05.2003 рішення залишено без змін.
Задовольняючи позов та залишаючи рішення без змін, судові
інстанції виходили з того, що санаторій-профілакторій "Л" входить
до складу медико-санітарної частини ВАТ "МЗ", одним з видів
діяльності якого згідно довідки Миколаївського облуправління
статистики від 24.04.2001 № 2136 є медична практика, на здійснення
якої позивач отримав ліцензію № 33591 від 02.11.2000.
Згідно Переліку закладів охорони здоров'я ( z0399-95 ) (z0399-95)
,
затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я № 114 від
22.02.1995, який діяв на час перевірки, санаторій-профілакторій
відноситься до санаторно-курортних закладів охорони здоров'я.
З урахуванням викладеного та п. 4 ст. 12 Закону України "Про плату
за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
відповідач безпідставно донарахував податок
за землю та застосував штрафні санкції.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Жовтневому
районі Миколаївської області просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду та постановити нове рішенні яким
в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального
права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно п. 4 ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури,
науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення,
фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що
використовуються ними за цільовим призначенням.
Статтею 3 Основ законодавства України "Про охорону здоров'я"
( 2801-12 ) (2801-12)
визначено поняття закладу охорони здоров'я, а саме:
заклади охорони здоров'я - підприємства, установи та організації,
завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в
галузі охорони здоров'я шляхом надання медикосанітарної допомоги,
включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або
послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на
основі професійної діяльності медичних працівників.
Відповідно до ст. 16 цього Закону ( 2801-12 ) (2801-12)
заклади охорони
здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з
різними формами власності, а також приватними особами при
наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих
фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я,
державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок
ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначається
актами законодавства України.
З метою забезпечення державної політики щодо створення закладів
охорони здоров'я наказом Міністерства охорони здоров'я від
22.06.1995 № 114 ( z0399-95 ) (z0399-95)
був затверджений Перелік закладів
охорони здоров'я.
Пунктом 1.6 до закладів охорони здоров'я віднесені
санаторнокурортні заклади, а саме: бальнеологічна лікарня,
грязелікарня, дитяча бальнеологічна лікарня, курортна поліклініка,
санаторій, санаторій-профілакторій, спеціалізований санаторій,
дитячий спеціалізований санаторій, санаторій для дітей з батьками,
дитячий оздоровчий центр. Нині чинний Перелік закладів охорони
здоров'я, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я
України від 28.10.2002 № 385 ( z0892-02 ) (z0892-02)
також відносить
санаторно-курортні заклади, у тому числі санаторій-профілакторій
до закладів охорони здоров'я.
Як встановлено судовими інстанціями і вбачається з матеріалів
справи, а саме довідки № 2136 про включення до Єдиного державного
реєстру підприємств та організацій України виданої Миколаївським
обласним управлінням статистики видом діяльності відкритого
акціонерного товариства "МЗ" є медична практика.
02.11.2000 Міністерством охорони здоров'я позивачу видана ліцензія
на право провадження медичної практики.
Господарськими судами встановлено та з матеріалів справи
вбачається, що санаторій-профілакторій "Л" входить до
медикосанітарної частини ВАТ "МЗ".
Згідно роз'яснення до Переліку закладів охорони здоров'я
медикосанітарною частиною називається міська поліклініка або
міська лікарня з поліклінікою, призначені виключно для надання
медичної допомоги робітникам промислових підприємств, будівельних
організацій, підприємств транспорту. До складу медико-санітарної
частини можуть входити й інші заклади охорони здоров'я.
Санаторій-профілакторій "Л" як заклад охорони здоров'я входить до
медико-санітарної частини позивача.
Враховуючи викладене, судові інстанції прийшли до правильного
висновку, що позивач звільнений від сплати податку за землю як
заклад охорони здоров'я яким є санаторій-профілакторій "Л" на
підставі п. 4 ст. 12 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
.
Постановлені судові рішення відповідають обставинам справи та
вимогам закону і спростовують доводи касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову
від 21.05.2003 Одеського апеляційного господарського суду у справі
№ 15/36 без змін.