ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 15/280
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О.- головуюча,
Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явився
від відповідачів – не з’явилися
розглянувши матеріали ДПІ у м. Полтаві
касаційної скарги
на постанову від 11.11.03
Харківського апеляційного господарського
суду
у справі № 15/280
господарського суду Полтавської області
за позовом Українсько-голландського ТОВ
“Сільгосімпекс”
до ДПІ у м. Полтаві,
Відділення Державного казначейства
м. Полтава
про стягнення відсотків в сумі 11108,68 грн. за несвоєчасне
відшкодування з бюджету ПДВ
В С Т А Н О В И В:
Українсько-голландське ТОВ “Сільгосімпекс” заявило позов про
стягнення з відповідачів відсотків в сумі 11108,68 грн. за
несвоєчасне відшкодування з бюджету ПДВ.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.09.03 у
справі № 15/280 позов задоволено частково.
З Державного бюджету на користь позивача стягнуто 11102,07 грн.
відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ, т.я. факт бюджетної
заборгованості встановлено рішенням господарського суду
Полтавської області від 17.04.03 у справі № 3/126, що відповідно
з ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
має преюдиційне значення для
даної справи, а факт прострочки відшкодування підтверджується
матеріалами справи.
В іншій частині позову відмовлено, т.я ця частина позовних вимог
не підтверджується розрахунком.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
11.11.03 рішення господарського суду залишено без зміни з тих же
підстав.
У поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві просить скасувати
рішення та постанову зазначених судових інстанцій та відмовити
позивачу в позові, посилаючись при цьому на те, що ст. 8 “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачає
відповідальність при порушенні строків ескортного відшкодування
ПДВ.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить оскаржувану
постанову залишити без змін.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку ними обставин справи та повноту їх встановлення
дослідивши правильність застосування ними норм матеріального та
процесуального права прийшла до висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з
наступного.
Матеріалами справи підтверджується і це встановлено судовими
інстанціями, що рішенням господарського суду Полтавської області
від 17.04.03 у справі № 3/136, яке набрало чинності, задоволено
позов Українсько-голландського ТОВ “Сільгосімпекс” про стягнення
з держбюджету 268166 грн. бюджетної заборгованості по ПДВ за
грудень 2002 р.
Суди правомірно застосували ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
при
встановленні преюдиційності цього факту до даної справи.
Відповідно до п. п 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 та п. 8.6 ст. 8 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
03.04.97 № 168/97-ВР відшкодування бюджетної заборгованості
повинно здійснюватись шляхом перерахування її сум на рахунок
платника ПДВ упродовж місяця або протягом трьох наступних
звітних періодів, що настає після подання податкової декларації.
Позивачу зазначена сума бюджетної заборгованості своєчасно
відшкодована не була.
Частиною 5 п.п. 7.7.3 ст. 7 Закону України від 09.04.97
№ 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що суми, не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного строку вважаються
бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості
нараховуються відсотки на рівні 120% від облікової ставки НБУ,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості, звернутись до
суду з позовом про стягнення кошті в з бюджету.
Ст. 8 цього Закону встановлює особливості для експортного
відшкодування та передбачає, що підставою для цього є розрахунок
експортного відшкодування, саме відшкодування повинно бути
проведено на протязі 30-ти днів з моменту подачі такого
розрахунку.
Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду
відносно того, що при ухваленні рішення господарським судом
першої інстанції були дотримані вимоги ст.ст. 33, 38, 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, безпідставністю посилання ДПІ у м. Полтаві
на те, що ст. 8 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає строки та порядок експортного
відшкодування та, при цьому не містить вимог щодо нарахування
процентів на суму експортного відшкодування, оскільки при цьому
поряд з нею повинні застосовуватись положення п.п. 7.7.3 п. 7.7
ст. 7 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Зазначене свідчить про повноту з’ясування апеляційним судом
обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального
права, спростовує доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
11.11.03 у справі № 15/280 залишити без зміни, а касаційну
скаргу – без задоволення.