ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 13/622
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач) і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Н-ського обласного центру зайнятості,
м. Н-ськ (далі - Центр зайнятості)
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
28.01.2004
зі справи № 13/622
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Р-ському районі
Н-ської області (далі - УПФУ в Р-ському районі Н-ської області)
до Р-ської дослідної станції інституту зернового господарства,
смт. Р-ськ Н-ської області (далі - Р-ська дослідна станція)
про стягнення 46358,76 грн.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, -
Центр зайнятості.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
УПФУ в Р-ському Н-ської області: А.А.А.,
Р-ської дослідної станції: не з'явився,
Центру зайнятості: А.А.А.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.11.2003
позов задоволено: з Р-ської дослідної станції на користь УПФУ в
Р-ському районі Н-ської області стягнуто: 27946,85 грн. недоїмки,
4087,20 грн. пені та судові витрати. Рішення мотивовано тим, що
хоча відповідач є платником фіксованого сільськогосподарського
податку, це не звільняє його від обов'язку зі сплати страхових
внесків до фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття, оскільки цей обов'язок
передбачено статтями 4, 38 та пунктом 3 статті 17 Закону України
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
від 02.03.2000 № 1533-III, Законом України
"Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного
соціального страхування" ( 2213-14 ) (2213-14)
від 11.01.2001 №2213-III,
Законом України "Про проведення у Запорізькій, Луганській та
Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботи
державних цільових фондів" ( 2057-14 ) (2057-14)
від 19.10.2000 № 2057-III.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
28.01.2004 назване рішення скасовано, у задоволенні позову
відмовлено; з УПФУ в Р-ському районі Н-ської області стягнуто на
користь Р-ської дослідної станції 160,17 грн. державного мита.
Постанову мотивовано тим, що відповідно до статті 1 Закону України
"Про фіксований сільськогосподарський податок" ( 320-14 ) (320-14)
від
17.12.98 № 320-XIV, фіксований сільськогосподарський податок
сплачується за рахунок податків та зборів, в тому числі збору на
обов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до частини
5 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.91 № 1251-XII (з подальшими змінами і доповненнями)
забороняється стягнення податків та зборів (обов'язкових
платежів), сплата яких не передбачена цим Законом. Як випливає з
частини 1 статті 14 цього Закону ( 1251-12 ) (1251-12)
, до загальнодержавних
зборів віднесено збір на обов'язкове соціальне страхування, а
сплата внесків на обов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття ним не передбачена.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Н-ський
обласний центр зайнятості просить скасувати постанову суду
апеляційної інстанції і залишити без змін рішення місцевого
господарського суду. Касаційну скаргу мотивовано тим, що
апеляційною інстанцією не взято до уваги, що на порядок стягнення
заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове
державне страхування на випадок безробіття, яка виникла після
01.01.2001 року, не поширюються норми Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 №
2181-III та інші нормативні акти, які регулюють відносини у сфері
оподаткування. Такі відносини врегульовано спеціальним
законодавством з питань загальнообов'язкового державного
соціального страхування. Норми Закону України "Про фіксований
сільськогосподарський податок" ( 320-14 ) (320-14)
в частині включення до
нього збору на обов'язкове соціальне страхування не діють, тому
всі роботодавці повинні сплачувати внески до відповідних цільових
фондів у порядку і розмірі, передбачених Законом України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Р-ська дослідна станція у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що
вона є необґрунтованою і просить постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 28.01.2004 залишити без змін.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- в січні 2003 року УПФУ в Р-ському районі Н-ської області
проведено перевірку правильності нарахування та своєчасності
сплати внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на
випадок безробіття за період з 01.04.2001 по 01.10.2002;
- за результатами перевірки складено акт № 1, згідно з яким
заборгованість відповідача склала 23939,24 грн., з яких 21682,62
грн. недоїмки та 2256,62 грн. пені;
- 26.06.2003 УПФУ в Р-ському районі Н-ської області проведено
додаткову перевірку правильності нарахування та своєчасності
сплати внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на
випадок безробіття за період з 01.04.2001 по 01.06.2003;
- за результатами перевірки складено акт № 6, згідно з яким
відповідачу донараховано внесків на суму 28181,04 грн. та
нараховано 4087,20 грн. пені;
- згідно із заявою позивача про зменшення позовних вимог залишкова
сума несплаченої відповідачем недоїмки склала 27946,85 грн., а
сума пені - 4087,20 грн.
Причиною спору зі справи, на думку позивача, стала наявність
заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2001 по 01.06.2003 зі
сплати внесків до Фонду загальнообов'язкового державного
страхування на випадок безробіття.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про проведення у
Запорізькій, Луганській та Львівській областях експерименту з
підвищення ефективності роботи державних цільових фондів"
( 2057-14 ) (2057-14)
Пенсійному фонду України на період проведення
експерименту в відповідних областях було надано право за
результатами перевірки стягувати з платників донараховані суми
збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття,
а також суми недоїмки, пені за цим збором та накладення
адміністративних стягнень за порушення його сплати.
Правове регулювання відносин у сфері загальнообов'язкового
державного соціального страхування здійснюється відповідно до
Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
(далі - Основи), що прийняті
14.01.98 і які набули чинності, відповідно до статті 32 Основ
( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
, з моменту їх опублікування - 19.02.98. Одним із
видів загальнообов'язкового державного соціального страхування,
відповідно до статті 4 Основ ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
, є страхування на
випадок безробіття.
Відносини, що виникають із загальнообов'язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття врегульовані нормами
Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
, який, відповідно
до пункту 1 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" ( 1533-14 ) (1533-14)
,
набрав чинності з 01.01.2001.
До набрання чинності названим Законом ( 1533-14 ) (1533-14)
, тобто до
01.01.2001, в силу статті 31 Основ ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
, відповідно до
якої строки введення загальнообов'язкового державного соціального
страхування в Україні, визначаються в законах України з окремих
видів загальнообов'язкового державного соціального страхування,
платежі на обов'язкове державне соціальне страхування мали статус
збору (обов'язкового платежу) та входили до складу
загальнодержавних податків та зборів, визначених статтею 14 Закону
України "Про систему оподаткування" (пункт 16 частини 1
( 1251-12 ) (1251-12)
).
Таким чином, до моменту набрання чинності Законом України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
(до 01.01.2001), на порядок стягнення
платежів на обов'язкове державне соціальне страхування,
розповсюджувались також норми, які регулюють відносини у сфері
оподаткування, у тому числі норми Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, що поширюються на
порядок списання та розстрочення податкового боргу, який виник до
моменту набрання чинності нормами названого Закону та стягнення
недоїмки зі збору на обов'язкове соціальне страхування.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового
державного страхування на випадок безробіття, з 01.01.2001
регулюються нормами Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
В силу пункту 2 розділу VIII Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
до приведення
законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та
інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не
суперечить цьому Закону, а відповідно до пункту 4 цього ж Закону
( 1533-14 ) (1533-14)
Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня
опублікування Закону доручено підготувати і подати на розгляд
Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України
у відповідність із цим Законом ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Отже, з моменту набрання чинності названим Законом ( 1533-14 ) (1533-14)
не
діяли норми Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
в частині, в якій суперечили йому, хоча зміни до Закону України
"Про систему оподаткування", яким пункт 16 частини 1 статті 14
виключено ( 1251-12 ) (1251-12)
, внесені лише Законом України від 16.01.2003
р. N429-IV "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування"
( 429-15 ) (429-15)
.
Таким чином, на порядок стягнення заборгованості з страхових
внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття, розмір яких визначено Законом України від
11.01.2001р. №2213-ІІІ ( 2213-14 ) (2213-14)
(набрав чинності в силу пункт 6
Прикінцевих положень з 01.01.2001р. ( 2213-14 ) (2213-14)
) "Про розмір
внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального
страхування" ( 2213-14 ) (2213-14)
, яка виникла після 01.01.2001р., не
розповсюджуються норми Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та інші нормативні акти, що
регулюють відносини у сфері оподаткування. Вказані відносини
врегульовані спеціальним законодавством з загальнообов'язкового
державного соціального страхування.
Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що
норми Закону України "Про фіксований сільськогосподарський
податок" ( 320-14 ) (320-14)
, на які посилається відповідач, в частині
включення збору на обов'язкове соціальне страхування не діють, а
тому всі роботодавці (підприємства, установи, організації та
фізичні особи, які використовують найману працю) повинні
сплачувати внески до відповідних цільових фондів у порядку і
розмірі передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Так, відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
, не сплачені в строк страхові внески, пеня
і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному
порядку.
Відповідно до частини 2 статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, правом
на звернення до господарського суду наділені державні та інші
органи у випадках, передбачених законодавчими актами.
Згідно з пунктом 3 статті 8 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
діяльність Фонду регулюється Основами
законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
, Законом України "Про зайнятість
населення" ( 803-12 ) (803-12)
, Законом України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.
Разом з тим згідно з пунктом 2 статті 10 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
, управління Фондом здійснюють правління
Фонду та виконавча дирекція Фонду, а в силу частини 1 статті 12
цього Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
виконавча дирекція як виконавчий орган
правління забезпечує виконання рішень правління. При цьому функції
виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби
зайнятості, які є робочими органами виконавчої дирекції Фонду.
Частиною 2 статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
визначені повноваження робочих органів виконавчої дирекції Фонду,
до яких, зокрема, належать: проведення збору страхових внесків
(пункт 2); контроль правильності нарахування, своєчасності сплати
страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок
безробіття (пункт 5); представництво інтересів Фонду в судових та
інших органах (пункт 6).
Зважаючи на викладене, апеляційним господарським судом невірно
зроблено висновок про те, у період з 01.04.2001 по 01.06.2003
відповідно до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський
податок" ( 320-14 ) (320-14)
Р-ська дослідна станція як платник фіксованого
сільськогосподарського податку звільнена від сплати внесків на
загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
Таким чином, апеляційна інстанція припустилася неправильного
застосування норм матеріального права, що потягло за собою
прийняття необґрунтованого рішення про відмову в задоволенні
позову.
З урахуванням наведеного постанова Запорізького апеляційного
господарського суду від 28.01.2004 з цієї справи підлягає
скасуванню, а рішення господарського суду Запорізької області від
03.11.2003 - залишенню без змін.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Н-ського обласного центру зайнятості
задовольнити.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
28.01.2004 зі справи № 13/622 скасувати.
3. Рішення господарського суду Запорізької області від 03.11.2003
зі справи № 13/622 залишити без змін.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь