ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 11/485-03
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
“А”
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 14.01.2004р.
у справі № 11/485-03
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Спеціалізований центр “С”
до Закритого акціонерного товариства “А”
про стягнення 92379,64 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
02.12.2003р. позовні вимоги ТОВ “Спеціалізований центр “С” до
ЗАТ “А” про стягнення 92379,64 грн. задоволено частково.
Згідно рішення суду присуджено до стягнення з відповідача
61033,33 грн. основного боргу, 8,70 грн. індексу інфляції,
337,61 грн. трьох відсотків річних, 913,79 грн. державного мита
та 118,0 грн. судових витрат.
Відстрочено виконання рішення до 2.03.2003р.
Припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення
30000,0 грн. заборгованості. В решті позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що факт надання відповідачу позивачем
охоронних послуг на підставі укладеного між ними договору від
01.07.2002р. № 280/3 підтверджується актами виконаних робіт від
31.05.2003р., 30.06.2003р, 31.07.2003р., 31.08.2003р.
підписаними сторонами.
Однак відповідач взяті на себе зобов’язання щодо оплати вказаних
послуг не виконав в повному обсязі, внаслідок чого станом на
11.09.2003р. утворилася заборгованість, яка складає 91033,33
грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків,
підписаним сторонами 10.09.2003р.
Оскільки у судовому засіданні позивач зменшив суму основного
боргу, у зв`язку із сплатою відповідачем 30000,0 грн.
заборгованості, то суд першої інстанції на підставі п. 11 ст. 80
Господарського процесуального кодексу (ГПК) України дійшов
висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення
заборгованості у розмірі 30000,0 грн.
У задоволенні заявленої позивачем вимоги про стягнення 4000,0
грн. збитків, понесених ним на отримання правової допомоги,
судом відмовлено з мотивів відсутності правових підстав для
задоволення такої вимоги, оскільки віднесення позивачем витрат
на правову допомогу, яку він отримав особисто від іншої особи,
до збитків суперечить вимогам ст. 203 Цивільного кодексу (ЦК)
України ( 435-15 ) (435-15)
. Такі витрати не мають обов’язкового
характеру, а також факт їх наявності і розмір не знаходиться у
необхідному причинному зв`язку з наявністю і розміром
заборгованості відповідача за договором № 280/3 від 01.07.2002р.
Суд першої інстанції, визнавши обгрунтованими вимоги позивача
про стягнення з відповідача 61379,64 грн. заборгованості, з
огляду на заявлене клопотання відповідача про відстрочку
виконання рішення, дійшов висновку про його задоволення та
відстрочив виконання рішення до 2.03.2003р..
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
14.01.2004р. рішення суду першої інстанції змінено. В частині
надання відстрочки виконання судового рішення до 2.03.2003р.
рішення місцевого господарського суду скасовано і в задоволенні
клопотання відповідача про відстрочення виконання судового
рішення відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що місцевий господарський суд не
забезпечив виконання вимог статті 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
не дослідив обставини, які б свідчили про ускладнення виконання
рішення або неможливість його негайного виконання. Відповідач не
надав відповідних документів як під час вирішення спору
господарським місцевим судом, так і при розгляді апеляційної
скарги позивача.
Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить суд скасувати постанову апеляційного господарського
суду, а рішення господарського суду Харківської області від
02.12.2003р. залишити в силі.
У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне
застосування судом апеляційної інстанції ст. 121 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки цією нормою передбачено надання відстрочки
виконання рішення, що набрало законної сили. Утім, місцевий
господарський суд надав відстрочку виконання судового рішення на
підставі ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Скаржник також стверджує, що в резолютивній частині рішення від
02.12.2003р. господарський суд допустив описку і зазначив, що
відповідачу надана відстрочка виконання рішення до 2.03.2003р.
На думку скаржника, висновок суду апеляційної інстанції про те,
що це не є опискою, не відповідає матеріалам справи і самому
визначенню поняття відстрочки.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судові рішення
приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Ухвалені судові акти повинні бути законними і обгрунтованими.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, обгрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, що мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові
наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засідання.
Законним рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Із матеріалів справи вбачається, що у своєму відзиві на позовну
заяву (а.с.33) відповідач визнав заборгованість перед позивачем
у сумі 61033,33 грн. та просив суд відстрочити виконання рішення
на підставі п. 6 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв`язку з тим,
що основним видом діяльності підприємства ЗАТ “А” є вирощування
сільськогосподарської продукції.
Судом першої інстанції заявлене відповідачем клопотання
задоволено, і рішення суду від 02.12.2003р. відстрочено до
02.03.2003р.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або
розстрочити виконання рішення. Але, в силу п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд у мотивувальній частині рішення повинен
вказати обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання
рішення. Утім вказана вимога процесуального закону судом першої
інстанції виконана не була, про що і вказано у оскаржуваній
постанові апеляційного суду. Задовольняючи клопотання
відповідача про відстрочку виконання рішення, судом не
досліджено обставин, що ускладнювали б виконання відповідачем
ухваленого судового рішення або робили б його виконання
неможливим. Не з’ясовувались господарським судом і матеріальні
інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача
у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці
держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість
надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.
В силу ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу
своїх вимог і заперечень. Докази подаюся сторонами та іншими
учасниками судового процесу.
Як встановлено судом апеляційної інстанції і підтверджується
матеріалами справи, відповідач не надав відповідних документів
як під час вирішення спору господарським судом області, так і
при розгляді апеляційної скарги позивача.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами скаржника і
вважає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення
господарського місцевого суду, помилково послався на ст. 121 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки передбачена цією статтею
можливість надання відстрочки виконання рішення може бути
реалізована у будь-який час від набрання рішенням законної сили
до його фактичного повного виконання. Тобто, відстрочка
виконання рішення, передбачена розділом XIV ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
“Виконання рішення, ухвали, постанови” (ст. 121),
можлива лише на стадії виконання цього рішення, а не його
ухвалення.
Проте, колегія суддів зазначає, що помилкове посилання
апеляційного суду на вказану норму процесуального закону, не
вплинуло на правильність його висновку про необгрунтованість
відстрочки виконання судового рішення, наданої місцевим
господарським судом відповідачу у справі.
Що ж до твердження скаржника про допущену господарським судом у
резолютивній частині рішення від 2.12.2003р. описку, а саме
судом вказано, що відповідачу надана відстрочка виконання
рішення до 2.03.2003р., то в силу ч. 2 ст. 89 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суддя за заявою сторони або за своєю ініціативою у
разі виправлення допущеної в рішенні описки виносить відповідну
ухвалу. Утім, як встановлено судом апеляційної інстанції і
підтверджується матеріалами справи, жодні дані про допущену
господарським судом першої інстанції описку, в матеріалах справи
відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “А” залишити
без задоволення, а постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 14.01.2004р. у справі № 11/485-03 - без
змін.