ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2004                                       Справа N 11/210

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого                  Кочерової Н.О.

суддів:                      Рибака В.В.

                             Уліцького А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з’явився

від відповідача - Бойко О.В. – голова правління кооперативу

розглянувши матеріали        Ніжинської ОДПІ

касаційної скарги

на постанову                 від 27.11.2003

Київського апеляційного господарського суду

у справі                     № 11/210

господарського суду Чернігівської області

за позовом                   Ніжинської ОДПІ

до                           Житлово-будівельного кооперативу

                             “Прогресівець-4”

про   стягнення 1429,25 грн. за рахунок активів

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням   господарського   суду   Чернігівської   області   від

29.09.2003 у справі № 11/210 Ніжинській ОДПІ відмовлено в позові

про     стягнення     з     Житлово-будівельного     кооперативу

“Прогресівець-4”  1429,25  грн.,  як  податкового  зобов’язання,

оскільки  ця  сума  фактично  є  штрафом  за  порушення  касових

операцій    з  готівкою,  стягнення  якого  передбачено   Указом

Президента  України від 12.06.1995 № 436 (в редакції  Указу  від

11.05.1999  №  491/99). “Про застосування  штрафних  санкцій  за

порушення норм з регулювання готівки” ( 491/99 ) (491/99)
        .

Ця  сума  може  бути  стягнута податковим  органом  на  підставі

подання державної контрольно-ревізійної служби саме як штраф,  а

не податкове зобов’язання.

Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від

27.11.2003 зазначене рішення залишено без змін з тих же підстав.

У  поданій  касаційній скарзі Ніжинська ОДПІ  просить  скасувати

рішення  та постанову зазначених судових інстанцій та задоволити

її  позов.  При цьому скаржник наполягає на визначенні вказаного

вище   штрафу  як  податкового  зобов’язання  та  зазначає   про

неправомірність,  на  його погляд, відмови судових  інстанцій  в

застосуванні цього законодавства при розгляді позову.

Судова  колегія розглянувши наявні матеріали справи,  вислухавши

пояснення  та  заперечення представника відповідача  в  судовому

засіданні, перевіривши юридичну оцінку ними обставин  справи  та

повноту  їх  встановлення, дослідивши правильність  застосування

ними  норм  матеріального та процесуального  права,  прийшла  до

висновку   про  відсутність  правових  підстав  для  задоволення

касаційної скарги виходячи з наступного.

Судовими    інстанціями   встановлено   і   це   підтверджується

матеріалами  справи,  що на підставі акту Контрольно-ревізійного

управління  в Чернігівській області № 250/23-309 від  23.10.2002

Ніжинською    ОДПІ   прийнято   податкове   повідомлення-рішення

№   0000532302/0   від   16.11.2002,  яким  Житлово-будівельному

кооперативу  “Прогресівець-4” на підставі  Закону  України  “Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та  державними  цільовими фондами” ( 2181-14  ) (2181-14)
          від  21.12.2000

№  2181-ІІІ визначене податкове зобов’язання в сумі 1489,25 грн.

штрафних   (фінансових)  санкцій,  виставлені  перша  та   друга

податкові вимоги від 04.06.2003 та 08.07.2003.

Податкова  вимога  –  це письмова вимога податкового  органу  до

платників  податків  погасити суму податкового  боргу  (п.  1.10

ст. 1 вказаного Закону).

З  преамбули  Указу Президента України № 436/95  від  12.06.1995

“Про   застосування  штрафних  санкцій  за  порушення   норм   з

регулювання обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
         вбачається, що його  метою

є вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової

дисципліни,  підвищення  ефективності  контролю  за  додержанням

суб’єктами   господарської  діяльності   встановленого   порядку

ведення операцій з готівкою у національній валюті.

З урахуванням зазначеного судові інстанції правомірно прийшли до

висновку  про  відсутність  правових  підстав  для  застосування

податкового  законодавства до спірних правовідносин,  можливість

стягнення  цієї  суми  лише  як штрафу  за  позовом  податкового

органу, як контролюючого органу.

Це спростовує також і доводи касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,

111-11    Господарського    процесуального    кодексу    України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від

27.11.2003  у  справі № 11/210 залишити без зміни,  а  касаційну

скаргу – без задоволення.