ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 09/2546
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу СТОВ “С”
і додані до неї матеріали
на постанову від 25.11.2003
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 09/2546
господарського суду Черкаської області
за позовом СФГ “Я”
до СТОВ “С”
про стягнення 334633,89 грн.
за зустрічним позовом СТОВ “С”
до СФГ “Я”
про стягнення 6191,64 грн.
В С Т А Н О В И В:
Селянське (фермерське) господарство “Я” у червні 2003 року
звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до
СТОВ “С” про стягнення 334633,89 грн. збитків, завданих йому
відповідачем, у зв’язку з реалізацією за договором
купівлі-продажу № 451 від 22.04.2002 насіння, яке не відповідає
сортовій та посівній якості, в т.ч. 257187,10 грн. не одержаних
доходів, 76360,83 грн. збитків від затрат, пов’язаних з посівом
та вирощуванням негібридної кукурудзи по інтенсивній технології,
а також 1085,96 грн. витрат на експертне визначення якості
насіння, 16677,40 грн. витрат на оплату послуг адвоката та інших
судових витрат.
СТОВ “С” подало зустрічний позов про стягнення з МФГ “Я” 6191,64
грн., в т.ч. 5400 грн. заборгованості за насіння кукурудзи,
одержане СФГ “Я” за договором купівлі-продажу № 451 від
22.04.2002, 371,52 грн. неустойки, 258,12 грн. збитків від
інфляції та 162,00 грн. – 3 проценти річних.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.07.2003 у
справі № 09/2546 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з
сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
“С” на користь селянського (фермерського) господарства “Я”
334633,89 грн. збитків та 1818 грн. судових витрат. В
задоволенні вимог про стягнення судових витрат на оплату послуг
адвоката в сумі 16677,40 грн. відмовлено. В задоволенні
зустрічного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.11.ю2003 рішення господарського суду Черкаської області від
25.07.2003 у справі № 09/2546 залишено без змін. Постанова
мотивована тим, що відповідач за первісним позовом продав
позивачу за первісним позовом некондиційне, негібридне насіння,
що завдало останньому матеріальні збитки, а тому відповідно до
ст. 161 та ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язано
відшкодувати завдані порушенням Закону України “Про насіння”
( 3690-12 ) (3690-12)
та неналежним виконанням договірних зобов’язань
збитки, зокрема, зроблені СФГ “Я” затрати при вирощуванні
кукурудзи з некондиційного, негібридного насіння, які становлять
76360,83 грн., не одержані доходи в сумі 257187,10 грн., витрати
на експертне визначення якості одержаної партії насіння в сумі
1085,96 грн.; а також мотивована тим, що згідно з Законом
України “Про насіння” ( 3690-12 ) (3690-12)
у СФГ “Я”, як споживача
насіння, 27.04.2002, тобто до встановленого договором строку
оплати за нього, виникло право не оплачувати одержану партію
насіння, оскільки вона не відповідала тим сортовим і посівним
якостям, які визначались в документі на нього, тобто зазначена
партія насіння не є насінневою. Позивач за зустрічним позовом
ухилився від участі у визначення сортових та посівних якостей
насіння, ціна партії насіння з врахуванням її фактичної якості
ним не визначена.
В своїй касаційній скарзі СТОВ “С” просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2003 та
рішення господарського суду Черкаської області від 25.07.2003 у
справі № 09/2546, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові
СФГ “Я” та задовольнити позов СТОВ “С”. Скаржник вважає, що
зазначені постанова та рішення прийняті з неправильнім
застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм
процесуального права. Скаржник посилається на те, що судом
помилково застосовані Державні стандарти, які не мають
відношення до суті даного спору. Скаржник зауважує, що ст. 21
Закону України “Про насіння” ( 3690-12 ) (3690-12)
від 15.12.1993 №
3690-ХІІ, який діяв на час укладення та виконання договору
купівлі-продажу насіння, передбачає, що експертне визначення
якості насіння проводиться за вимогою споживачів Українською
державною насінневою інспекцією. На вимогу СФГ “Я” Черкаською
обласною державною насінневою інспекцією проведені відповідні
аналізи і 18.11.2002 за № 1097-98 видано “Посвідчення про
кондиційність насіння”, в якому вказано, що спірне насіння
відповідає вимогам ДСТУ 2240-93. Скаржник стверджує, що
проведення експертизи методом електрофорезу зеїну в даний час не
підтверджується жодним Державним стандартом, а також, що експерт
користувався не відповідаючими ДСТУ 2240-93 Державними
стандартами ГОСТ 13586.3-83 та 13634-90. Відповідна експертиза
згідно з ст. 41 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судом не призначалась. Скаржник посилається на те,
що відповідність ДСТУ 2240-93 насіння “Ювілейний-70М”, яке було
реалізовано СФГ ”Я”, підтверджується актом № 06 польових
обстежень, “посвідченням про кондиційність насіння” № 200-ІІ від
05.02.2001, виданим Смілянською державною насінневою інспекцією,
результатами аналізу, проведеного Городищенською державною
насінневою інспекцією та “Посвідченням про кондиційність
насіння” № 97-98 від 18.11.2002, виданим Черкаською державною
насінневою інспекцією. Скаржник посилається на те, що позивач не
подав необхідних доказів, які б підтверджували дотримання ним
технології вирощування кукурудзи, термінів внесення мінеральних
добрив та гербіцидів, а також не подав документи на виконання
агротехнічних робіт, як доказ їх проведення.
Скаржник посилається на те, що господарським судом Черкаської
області було оголошено перерву з 24.07.2003 по 25.07.2003, при
цьому в порушення ч. 2 ст. 77 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
йому не було повідомлено про
результат розгляду його клопотання про відкладення розгляду
справи у зв’язку з поважними причинами, про дату перенесення
судового засідання та про можливість розгляду справи за наявними
в ній матеріалами, скаржник вважає, що це призвело до
односторонності у з’ясуванні обставин справи, оцінки доказів, а
також позбавило СТОВ “С” можливості надати докази, що мають
значення для встановлення всіх обставин справи. Крім того,
скаржник посилається на те, що судом не дана оцінка законності
визначення розміру неодержаного прибутку, вказаного СФГ “Я”, і
вважає, що останнє завищило розмір неодержаного прибутку на
134951,60 грн., оскільки реалізацію вирощеного зерна кукурудзи у
2002 році СФГ “Я” здійснило по ціні 400 грн. за 1 тонну, а при
проведенні розрахунків до позовної заяви використана інша ціна,
а саме – 680 грн. за 1 тонну.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Київським
апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів
попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій при розгляді цього
спору не були повністю з’ясовані питання щодо виконання
сторонами договірних зобов’язань за договором купівлі-продажу
9 451 від 22.04.2002 насіння кукурудзи “Ювілейний-70” в
кількості 2 тонн вартістю 2700 грн. на суму 5400 грн.
Господарські суди попередніх інстанцій не дали повної оцінки
належних доказів у справі для встановлення наявності чи
відсутності всіх обставин, які мають значення для правильного
вирішення цього спору.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу згідно з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
відносин. Приймаючи оскаржувані рішення та постанову, суди
попередніх інстанцій зазначених роз’яснень не врахували.
Отже, перевіряючи юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні та постанові господарських судів
попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що
зазначеними судами в порушення ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не повністю з’ясовано
всіх обставин справи, а тому у зв’язку із вищевикладеним
прийняті у справі судові рішення та постанова підлягають
скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд. При цьому
колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з
повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти
встановлення обставин справи у рішенні або постанові
господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм
матеріального права при вирішенні спору.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та
в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111" Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу СТОВ “С” на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 25.11.2003 р. у справі
№ 09/2546 господарського суду Черкаської області задовольнити
частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.11.2003 р. та рішення господарського суду Черкаської області
від 25.07.2003 р. у справі № 09/2546 скасувати, справу передати
на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.