ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 06.04.2004                                Справа N 05-5-43/50554
 
                           м. Київ
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченко О.С,
суддів Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.,
 
розглянувши
касаційну скаргу       ДП "XXX"
 
на                     постанову  від  27.01.2004 року  Київського
                       апеляційного господарського суду
 
у справі               № 05-5-43/50554
 
за заявою              ЗАТ ТФПНК "YYY"
 
до                     ДП "XXX"
 
про                    визнання банкрутом,
 
За участю представників сторін
 
від кредитора А.А.А. довір. від 29.12.2003р. № 14/01-38,
від боржника Б.Б.Б. довір. від 16.07.03р. № б/н
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Ухвалою господарського суду м.  Києва від 21.11.2003 року (суддя -
Пасько М.В.) повернуто без розгляду заяву ЗАТ ТФПНК  "YYY"  до  ДП
"XXX"  про  визнання останнього банкрутом,  посилаючись на те,  що
кредитором не надані  суду  докази,  які  підтверджують  наявність
безспірних  вимог  до  боржника  та  не  визначена  дата,  з  якої
починається перебіг тримісячного  строку  і  не  надано  належного
розрахунку  суми  безспірних вимог.  Місцевий суд керувався ст.  6
Закону України "Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або
визнання  його  банкрутом"  ( 2343-12  ) (2343-12)
         та ст.ст.  4-1,  32,  63
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Постановою Київського   апеляційного   господарського   суду   від
27.01.2004 року зазначена ухвала суду скасована, а справа передана
до господарського суду м.  Києва для розгляду, з підстав невірного
застосування   судом   першої   інстанції   норм  матеріального  і
процесуального права,  а саме ст.ст.  6, 9, 11 Закону України "Про
відновлення   платоспроможності   боржника   або   визнання   його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
         (далі - Закон) та ст.ст.  4-1,  32, 43, 63,
86 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         (далі
- ГПК України).
 
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду,  боржник звернувся
із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій
просить скасувати постанову апеляційного суду від 27.01.2004 року,
а ухвалу господарського суду м. Києва від 21.11.2003 року залишити
без змін,  посилаючись  на  неправильне  застосування  апеляційним
судом норм матеріального та процесуального права.
 
Заслухавши суддю  -  доповідача  та  доводи  представників сторін,
проаналізувавши матеріали справи, правильність застосування судами
норм матеріального і процесуального права,  судова колегія вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Як видно з матеріалів справи ЗАТ ТФПНК "YYY" звернулось до суду із
заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "XXX"
в  порядку,  передбаченому  Законом   України   "Про   відновлення
платоспроможності   боржника   або    визнання   його   банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
            (далі   -   Закон),   обгрунтовуючи   свої   вимоги
заборгованістю відокремленого структурного підрозділу боржника (ВП
"QQQ") згідно рішення господарського  суду  Миколаївської  області
від 12.11.2002 року у справі № 11/253, яке набрало законної сили і
на виконання якого виданий наказ і порушено виконавче провадження.
Вказаний  наказ  суду  не виконаний з причин зупинення виконавчого
провадження,  у зв'язку з введенням мораторію на задоволення вимог
кредиторів боржника.
 
Апеляційний суд   приймаючи   постанову   вірно  застосував  норми
матеріального і процесуального права,  а саме ч. 2 ст. 4-1, 63, 86
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         та ч. 3 ст. 6, 9, 11 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
        .
 
Апеляційна інстанція на підставі зазначених норм законів підставно
дійшла висновку про те,  що місцевий суд в ухвалі  про  повернення
заяви  про  порушення  справи  про  банкрутство  без  розгляду  не
зазначив мотиви повернення та  посилання  на  норми  матеріального
права;  не  надав  оцінки конкретним обставинам та відомостям,  що
містяться в заяві кредитора та матеріалах справи стосовно  доказів
про  наявність  безспірних вимог заявника до боржника,  що не були
задоволені протягом трьох місяців.
 
За таких  обставин,  постанова  апеляційного  господарського  суду
відповідає  фактичним  обставинам  і  матеріалам справи і прийнята
відповідно до норм чинного законодавства України,  а тому підлягає
залишенню без змін.
 
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу ДП "XXX" залишити без задоволення.
 
Постанову Київського   апеляційного   господарського   суду    від
27.01.2004 року залишити без змін.
 
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді      Бур'янова С.С.
           Костенко Т.Ф.