ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 8/352-03-9287
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П..
- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін :
позивача - А.А.А.,
відповідача - не з'яв.,
розглянув касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м. Одеса (далі - обласне відділення
ФСЗІ)
на рішення господарського суду Одеської області від 16.01.2004 p.
зі справи № 8/352-03-9287
за позовом прокурора міста Одеси в інтересах держави в особі
обласного відділення ФСЗІ
до приватного підприємства "XXX", м. Н-ськ Одеської області (далі
- ПП "XXX")
про стягнення 5940 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор міста Одеси подав до господарського суду Одеської області
позов в інтересах держави в особі обласного відділення ФСЗІ до ПП
"XXX" про стягнення 5940 грн. штрафних санкцій на підставі статті
20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(далі - Закон).
Рішенням названого господарського суду від 16.01.2004 (суддя
Атанова Г.О.) у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті
відповідного рішення суд виходив з того, що зазначеними у статті
18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
органами та організаціями інваліди для
працевлаштування на ПП "XXX" не направлялись.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України обласне
відділення ФСЗІ просить оскаржуване рішення господарського суду
скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні
вимоги. Скаргу мотивовано тим, що: частина перша статті 18 Закону
( 875-12 ) (875-12)
, якою обгрунтовується судове рішення, "не несе
юридичного навантаження і має декларативний характер";
безпосереднє працевлаштування інваліда здійснює власник або
уповноважений ним орган підприємства (об'єднання), установи,
організації; відповідач, на думку скаржника, має право "оскаржити
у судовому порядку бездіяльність органів, на які покладений
обов'язок працевлаштування інвалідів"; судом порушено приписи
пункту 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі - Положення)
та пункту 3 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями)
установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду
соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання
цих коштів ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 28.12.2001 № 1767.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України) належним чином
повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представник ПП "XXX" у судове засідання не з'явився.
Перевіривши на підставі встановлених судом першої інстанції
фактичних обставин справи правильність застосування ним норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги
з урахуванням такого.
Судом першої інстанції у розгляді справи встановлено, що:
- відповідно до звіту ПП "XXX" про зайнятість та працевлаштування
інвалідів за 2002 рік, названим підприємством працевлаштовано
одного інваліда, а мало бути забезпечено працевлаштування
чотирьох;
- ПП "XXX" листами від 19.02.2002 №№ 9, 10 інформувало державну
службу зайнятості населення про вільні робочі місця для
працевлаштування інвалідів;
- органами та організаціями, зазначеними у статті 18 Закону
( 875-12 ) (875-12)
, інваліди для працевлаштування на ПП "XXX" не
направлялися, інваліди до цього підприємства з метою
працевлаштування безпосередньо також не зверталися, що
підтверджується відповідними документами - довідкою управління
праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради
та листом H-ського міськрайонного центру зайнятості.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
(в редакції
Закону України від 05.07.2001 № 2606-ІІІ ( 2606-14 ) (2606-14)
) для
підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми
власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Частиною першою статті 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
передбачено, що
підприємство (об'єднання), установа і організації, де кількість
працюючих менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною
першою статті 19 цього Закону ( 875-12 ) (875-12)
, щороку сплачують
відповідним відділенням Фонду України соціального захисту
інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі
середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в
об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не
зайняте інвалідом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення України,
місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями
інвалідів.
У пункті 10 Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
зазначено, що "працевлаштування
інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами
Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими
організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я
інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до
висновків МСЕК (медико-соціальної експертної комісії)".
Посилання обласного відділення ФСЗІ на нібито "декларативний
характер" частини першої статті 18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
не може бути
взято до уваги. Усі без винятку законодавчі приписи є
обов'язковими для виконання підприємствами, установами,
організаціями, державними органами та фізичними особами. Крім
того, чинне законодавство не передбачає обов'язку підприємства
щодо оскарження в судовому порядку бездіяльності зазначених у
статті 18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
органів та організацій з
працевлаштування інвалідів.
Водночас попередні судові інстанції у розгляді справи припустилися
порушення приписів статті 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх
обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що
виявилося в такому.
Згідно з пунктом 3 Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
робоче місце інваліда
вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам
робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване
спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК,
органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів,
і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Попередні інстанції, обмежившись констатацією факту інформування
ПП "XXX" державної служби зайнятості населення про вільні робочі
місця для працевлаштування інвалідів, не встановили належними
засобами доказування, чи атестовані відповідні робочі місця
спеціальною комісією ПП "XXX" за участю органів та організацій,
зазначених у пункту 3 Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
.
Крім того, згідно з частиною третьою статті 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і
організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку,
який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і
зборів (обов'язкових платежів).
Попередні судові інстанції не з'ясували наявності у ПП "XXX"
відповідного прибутку. Про необхідність з'ясування відповідної
обставини зазначалося Верховним Судом України, зокрема, у
постанові від 15.01.2003 № 03/012 зі справи № 4292/1-36
( sp01/400 ) (sp01/400)
.
Отже, судові рішення, прийняті по суті справи № 8/352-03-9287,
грунтуються на неповно встановлених обставинах справи, у зв'язку з
чим касаційну інстанцію позбавлено можливості зробити висновок про
правильність застосування попередніми судовими інстанціями у
вирішенні даного спору норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити обставини, зазначені у цій постанові, дати їм належну
правову оцінку та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 16.01.2004 p.
зі справи № 8/352-03-9287 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської
області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь