ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 6/238
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого В.Овечкіна
суддів: Є.Чернова
В.Цвігун
за участю представників сторін:
позивача Малина М.О., Волосна Я.О.
відповідача Тарадова А.О.
розглянувши у відкритому ЗАТ “Енергоресурси”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 08.12.2003
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 6/238
за позовом ЗАТ “Енергоресурси”
до Центральної енергетичної митниці
про визнання незобов’язаним за векселем
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2003 у справі
№ 6/238 (У складі: Дудун О.Л. - головуючий, судді Пасько М.В.,
Паламар П. І.) Закритому акціонерному товариству “Енергоресурси”
в позові відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що вексельне зобов’язання випливає з
постанов КМ України від 19.05.99 № 840, від 04.10.99 № 1836.в
рахунок сплати митного збору за митне та оформлення
імпортованого в Україну природного газу, тобто зобов'язання
виникло на підставі законодавства; у вексельному законодавстві
відсутні вимоги, пов'язані з визнанням векселя недійсним;
підставою для передачі позивачем відповідачу спірного векселя
було зобов'язання оплатити митний збір.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду (у
складі Головуючого Кривди Д.С., Гольцової Л.А., Рябухи В.І.),
здійснюючи перевірку рішення в зв’язку зі скаргою позивача,
постановою від 08.12.2003 рішення у справі залишив без змін з
тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне
товариство “Енергоресурси” звернулося з касаційною скаргою, в
якій просить рішення та постанову у справі скасувати, позовні
вимоги задовольнити; судові витрати покласти на відповідача.
Свої доводи заявник аргументує тим, що на момент видачі
позивачем векселя не існувало нормативно-правового акту, що
передбачав би обов'язок імпортерів сплачувати додатковий
двохвідсотковий митний збір при імпортуванні товарів, оскільки в
цей час постанова Кабінету Міністрів України від 19.05.1999
№ 840 була визнана недійсною рішенням Вищого арбітражного суду
України від 14.09.1999 у справі № 1/63; між позивачем та
відповідачем не було взаємних цивільних прав та обов'язків, які
б створювали підставу для видачі векселя; вексельне
законодавство не встановлює обов'язку векселедавця оплатити
вексель при настанні строку платежу, якщо вексель не був
пред'явлений до платежу Векселедержателем.
Центральна енергетична митниця просить постанову у справі
залишити без змін як таку, що відповідає вимогам чинного
законодавства
Колегія суддів перевірила матеріали справи у відкритому судовому
засіданні і зазначає таке.
Як свідчать матеріали справи, платіжним дорученням від
13.10.2000 № 425, позивач перерахував на рахунок відповідача
кошти в сумі 65294,59 грн., що складало суму боргу за простим
векселем № 80351641158183 від 15.11.99.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 840 від
19.05.1999р. збір за митне оформлення товарів, які імпортуються
на митну територію України, у розмірі 2 відсотків митної
вартості товарів спрямовуються до Державного бюджету України.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України “Про Державне
казначейство” ( 590-95-п ) (590-95-п)
від 27.04.1995р. № 335/95 одними з
основних завдань Державного казначейства України є: організація
виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за
цим, управління наявними коштами Державного бюджету України.
Таким чином, у разі задоволення позову повернення сплачених
коштів здійснювалося б з Державного бюджету України Державним
казначейством України. Таким чином, рішення господарського суду
вплинуло б на права та обов'язки Державного казначейства
України.
Частина 1 ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає, що треті
особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,
можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до
прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з
господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки
щодо однієї з сторін, їх може бути залучено до участі у справі
також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи
господарського суду.
П. З ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає, що
порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку
підставою для скасування рішення місцевого або постанови
апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв
рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які
не були залучені до участі в справі.
Зазначені процесуальні недоліки можуть бути усунені підчас
нового розгляду справи.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-7, 111-8, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ “Енергоресурси” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 14.10.2003 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
08.12.2003 у справі № 6/238 скасувати.
3.Справу № 6/238 передати на новий розгляд до господарського
суду м. Києва.