ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 6/213
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. - головуюча,
Рибака В.В.,
Уліцького А.М.,
за участю представників сторін:
від позивача не з’явився
від відповідачів не з’явилися
розглянувши матеріали Ленінської МДПІ у м. Луганську
касаційного подання
на постанову від 25.11.03
Донецького апеляційного господарського
суду
у справі № 6/213
господарського суду Луганської області
за позовом ТОВ “Авеста”
до Ленінської МДПІ у м. Луганську
Відділення Держказначейства в Ленінському
районі м. Луганська
про стягнення з Держбюджету бюджетної заборгованості з ПДВ в
сумі 62510 грн.
В С Т А Н О В И В:
Заявлена вимога про стягнення з державного бюджету бюджетної
заборгованості по бюджетному відшкодуванню податку на додану
вартість за вересень 2002 в сумі 62510 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 04.09.03 у
справі № 6/213 позов задоволено.
З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто
бюджетну заборгованість з ПДВ за вересень 2002р. в сумі 62510
грн.
Рішення мотивовано підтвердженням матеріалами справи, в т.ч. і
довідкою МДПІ від 05.03.03, правильність визначення позивачем
суми бюджетного відшкодування за вересень 2002 та фактичного
його непроведення із-за відсутності відповідного висновку
податкового органу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
25.11.03 рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі МДПІ у Ленінському районі
м. Луганська просить скасувати рішення та постанову зазначених
судових інстанцій як такі, що ухвалені з порушенням п.п. 7.7.3
п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану
вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
, провадження у справі припинити.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту
їх встановлення, прийшла до висновку про відсутність правових
підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що бюджетне
відшкодування за вересень 2002р. правомірно визначено в сумі
62510 грн., що не оспорюється також відповідачем.
Відповідно до п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, які підлягають
сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як
різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у
зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду, та сумою податкового кредиту цього періоду.
Платник податку у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості має право звернутись до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплаченого податку (ч. 5 п. 7.7.3 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
За цим Законом право платника податку на отримання бюджетного
відшкодування не ставиться у залежність від тієї обставини, чи
був податковим органом поданий територіальному органу Державного
казначейства України відповідний висновок, про який йдеться у
п.п. 4.1 п. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість
( z0263-97 ) (z0263-97)
, затв. наказом ДПА України та Головного управління
Держказначейства України від 02.07.97 № 209/72.
Підставою для отримання відшкодування є тільки дані податкової
декларації за звітний період (ч. 2 п.п. 7.7.3 ст. 7 Закону).
Зазначене свідчить про повноту встановлення судовими інстанціями
обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального
права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
25.11.03 у справі № 6/213 залишити без зміни, а касаційну скаргу
– без задоволення.