ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 6/196-24/226
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників:
позивача - присутні,
відповідача - присутні;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги ТОВ "ХХХ"
на рішення від 08.01.2004 р.
господарського суду Запорізької області
у справі № Х6
за позовом ТОВ "ХХХ"
до Н-ської МДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення від 04.01.2003 р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 08.01.2004 господарського суду Запорізької області
(суддя А.А.А.) в позові відмовлено у зв'язку з відповідністю
оспорюваного податкового повідомлення - рішення чинному
законодавству.
ТОВ "ХХХ" у поданій касаційній скарзі просить згадане рішення
скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову,
оскільки вважає, що при укладенні між позивачем та ТОВ "YYY"
договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від
30.10.2001 № 6 сторони вірно визначили на дату придбання звичайну
ціну водонапірної башти на рівні ціни (2012909,65 грн.), по якій
ТОВ "YYY" придбав цей об'єкт у непов'язаної особи - ВАТ "ZZZ", та
яка була балансовою вартістю даного об'єкта і була сформована із
сум коштів, витрачених на його спорудження, та рахувалася по
бухгалтерському обліку первісного власника, а тому висновок суду
про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат
суми витрат на придбання цього об'єкта за ціною, більшою за
звичайну, суперечить вимогам п.5.1 ст.5 та п. 7.4.2 ст.7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет
правильності їх юридичної оцінки судом першої інстанції та
заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін,
дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає частковому
задоволенню, а оскаржуване рішення зміні з прийняттям нового
рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.
На спірні податкові правовідносини, пов'язані з формуванням
позивачем валових витрат у ІV кварталі 2001 року та ІІ кварталі
2002 року у зв'язку з укладенням ним з контрагентами та виконанням
договорів купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва
(водонапірної вежі) від 30.10.2001 № 6 та від 29.12.2001, а також
у зв'язку з оплатою позивачем послуг по ремонту належного третій
особі автомобіля, поширюється дія п.п. 1.20, 1.26 ст.1, п.п.5.1,
5.2.1 ст.5, п.7.4.2 ст.7 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в редакції від 18.11.97
( 639/97-ВР ) (639/97-ВР)
. При цьому колегія враховує, що платником податку
(позивачем) не оспорюється правильність висновків відповідача та
суду першої інстанції про заниження платником скоригованого
валового доходу за І і ІІ квартали 2001 р. на суму 25 тис. грн. та
про завищення валових витрат за І -ІІІ квартали 2001 р. на суму
41,3 тис. грн., касаційна скарга не містить жодних заперечень щодо
правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення від
04.01.2003 в цій частині, а тому позовні вимоги в цій частині не
підлягають задоволенню.
Водночас касаційна інстанція визнає помилковими висновки суду
першої інстанції про безпідставність віднесення позивачем до
складу валових витрат за ІV кв. 2001 р. суми витрат на придбання у
ТОВ "YYY" об'єкту незавершеного будівництва за ціною (2012909,65
грн.), більшою за звичайну, та пов'язані з цим висновки
відповідача щодо завищення платником податку валових витрат на
суму 1932227,58 грн. з огляду на таке.
30.10.2001 між ТОВ "YYY" (продавець) та позивачем (покупець) був
укладений договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного
будівництва № 6, за умовами якого покупець придбав недобудовану
водонапірну вежу вартістю 2415491,58 грн. (в.ч. 402581,93 грн.
ПДВ).
В подальшому покупець здійснив продаж цього ж об'єкту ТОВ "QQQ" за
ціною 96818,48 грн. (в т.ч. 16136,41 грн. ПДВ), що оформлено
договором купівлі-продажу від 29.12.2001 та податковою накладною №
356 від 29.12.2001.
Враховуючи вимоги п.1.26 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
судом правильно встановлено
той факт, що ТОВ "YYY", ТОВ "ХХХ" та ТОВ "QQQ" є пов'язаними
особами, які контролюються фізичними особами - їх співзасновниками
та керівниками, що не заперечується скаржником.
Однак, відповідно до п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в редакції від 18.11.97
( 639/97-ВР ) (639/97-ВР)
звичайна ціна - ціна продажу товарів (робіт, послуг)
продавцем, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не
пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської
діяльності. Причому, згідно з п. 7.4.2 ст. 7 цього закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
витрати, понесені платником податку у зв'язку з
придбанням товарів у пов'язаної особи визнаються виходячи із
договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату
такого придбання. Враховуючи наведене колегія вважає помилковими
висновки суду першої інстанції про визнання обгрунтованою ринковою
вартістю в 2001 році для купівлі-продажу об'єкту незавершеного
будівництва його звичайної ціни на рівні 96818,48 грн. (в т.ч.
16136,41 грн. ПДВ), оскільки придбання позивачем цього об'єкту
відбулося 30.10.2001, а судом застосовано ринкову вартість споруди
водонапірної вежі на рівні звичайної ціни станом на 03.12.2003,
яка була визначена на підставі висновку експертної оцінки (а.с.
89-102, том 3), складеного ПФ "RRR" відповідно до укладеного з ТОВ
"ХХХ" договору від 03.12.2001 № 135. Отже, при укладенні договору
купівлі-продажу від 30.10.2001 № 6 сторони (позивач та ТОВ "YYY")
дійшли згоди щодо звичайної ціни водонапірної башти на рівні
2415491,58 грн. (в т.ч. 402581,93 грн. ПДВ) виходячи з того, що
ТОВ "YYY" (продавець) раніше придбав цей об'єкт у непов'язаної
особи - ВАТ "ZZZ" за такою ж ціною, яка була балансовою вартістю
водонапірної башти, відображеною у бухгалтерському обліку
первісного власника (ВАТ "ZZZ"). Очевидним є той факт, що позивач
не міг примусити попереднього власника (ТОВ "YYY") продати об'єкт
незавершеного будівництва за ціною, нижчою за ціну її придбання
ТОВ "YYY" у первісного власника, а тому подальше встановлення
внаслідок експертної оцінки меншої ринкової вартості цього об'єкту
в грудні 2001 року жодним чином не впливає на право позивача
віднести до складу валових витрат вартість об'єкту незавершеного
будівництва в сумі 2012909,65 грн. (без ПДВ), сплачену в жовтні
2001 року. Тим більше, що чинне податкове законодавство не
зобов'язує платника податку коригувати (змінювати) суму валових
витрат у разі зміни в подальшому звичайної ціни придбаного
платником податку товару.
Окрім того, при прийнятті оскаржуваного рішення судом безпідставно
залишено поза увагою ті обставини, що згідно з ч.2 п.1 ст.21
чинного на той час Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
підприємства вільні у виборі предмета договору,
визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських
взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, а
відповідно до ст.228 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
продаж майна
провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін,
якщо інше не передбачено законодавчими актами. З матеріалів справи
не вбачається застосування сторонами при укладенні договору
купівлі-продажу від 30.10.2001 державних фіксованих чи
регульованих цін.
За таких обставин позивач, здійснюючи господарську операцію по
придбанню споруди водонапірної башти у ТОВ "YYY", правомірно
включив суму 2012909,65 грн. до складу валових витрат з
врахуванням її звичайної ціни на дату придбання (30.10.2001).
Таким чином, висновки суду першої інстанції про можливість
фактичного віднесення товариством до валових витрат 80682,07 грн.
на рівні звичайної ринкової ціни водонапірної башти в грудні 2001
року та пов'язані з ними висновки контролюючого органу щодо
необхідності виключення зі складу валових витрат позивача
1932227,58 грн. , слід визнати помилковими, оскільки такі
твердження грунтуються на помилковому ототожненні звичайної
купівельної ціни об'єкту станом на 30.10.2001 та його звичайної
продажної ціни станом на 29.12.2001.
Водночас відповідно до ст. 5.1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати - сума
будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності.
При цьому законодавець таке подальше використання придбаного майна
не обмежує виключно сферою виробничої господарської діяльності
покупця-платника податку на прибуток, а тому можливий подальший
продаж майна також є проявом господарської діяльності позивача по
використанню цього майна та не перешкоджає віднесенню витрат на
його придбання до складу валових витрат. В зв'язку з цим колегія
відхиляє висновки суду про неможливість використання позивачем
придбаної водонапірної башти по прямому призначенню у власній
господарській діяльності, оскільки такі обставини стали відомі
покупцю вже після проведення експертної оцінки об'єкту в грудні
2001 року, тобто на момент його придбання в жовтні 2001 року не
були відомі платнику податків.
Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про відсутність
порушення позивачем при формуванні валових витрат за ІV квартал
2001 року норм п.5.1 ст.5 та п.7.4.2 ст.7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та помилковість
висновків відповідача про завищення платником податків валових
витрат за цей податковий період, які в свою чергу призвели до
неправомірного донарахування позивачу 579668,27 грн. податку на
прибуток підприємств та 289834,14 грн. штрафних санкцій,
підлягаючих стягненню за оспорюваним податковим
повідомленням-рішенням.
Однак, касаційна інстанція погоджується з висновками суду першої
інстанції про безпідставне віднесення позивачем у ІІ квартал 2002
року до складу валових витрат суми 1305 грн., сплаченої на користь
ТОВ "SSS" (податкова накладна № 984 від 03.06.2002) за ремонт
автомобіля "Шкода-Феліція" (державний номер XXX-50 NN), який
належить ТОВ "QQQ" на праві власності на підставі договору № 2 від
12.02.2002. Таким чином зазначений автомобіль не належить позивачу
та не може використовуватися у його господарській діяльності, що
згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є обов'язковою умовою для включення
витрачених на ремонт автомобіля коштів до складу валових витрат
платника податку.
Всупереч вимогам ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
скаржником не
доведено та з матеріалів справи не вбачається укладення між
позивачем та ТОВ "QQQ" в письмовій формі договору доручення
стосовно проведення ремонту належного товариству автомобіля, як
того вимагають ст.ст. 44, 153, 386 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
(в
редакції, чинній до 01.01.2004), а тому не заслуговують на увагу
доводи касаційної скарги щодо укладення цього договору в усній
формі та фактичних дій сторін на виконання договору, які не
породжують юридичних наслідків щодо спірних податкових
правовідносин. Отже, позивачем не спростовано встановлені судом
обставини неправомірності завищення платником податку валових
витрат за ІІ квартал 2002 р. в сумі 1305 грн. у зв'язку з їх
непідтвердженням відповідним договором доручення, який згідно з
п.1 ч.1 ст.44 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
між юридичними особами
повинен укладатися у письмовій формі.
Враховуючи наведене касаційна інстанція вважає, що при прийнятті
оспорюваного податкового повідомлення - рішення відповідачем
порушено права та охоронювані законом інтереси платника податку
шляхом необгрунтованого виключення зі складу валових витрат
позивача за ІV кв. 2001 р. коштів в сумі 1932227,58 грн., в
зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 04.01.2003
підлягає визнанню недійсним в частині донарахованого за цей період
податку на прибуток в сумі 579668,27 грн. та 289834,14 грн.
штрафних санкцій, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити
з огляду на відсутність заперечень платника податку щодо фактів
заниження скоригованого валового доходу та завищення валових
витрат в інших звітних податкових періодах (І-ІІІ кв. 2001 р., І -
ІІІ кв. 2002 р.).
З огляду на це, колегія дійшла висновку про помилковість висновків
суду першої інстанції про повну відповідність оспорюваного
податкового повідомлення - рішення чинному податковому
законодавству, що вказує на наявність достатніх правових підстав
для зміни рішення та часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 1117, п. 5 ст.
111-9, ч.1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "ХХХ" задовольнити частково.
Рішення від 08.01.2004 господарського суду Запорізької області у
справі № X6 змінити. Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Н-ської МДПІ
Запорізької області від 04.01.2003 № 0000012302/0/1 в частині
визначення ТОВ "ХХХ" податкового зобов'язання по податку на
прибуток в сумі 579668,27 грн. та штрафних санкцій в сумі
289834,14 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.