ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 5/68
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Департаменту комунальної
власності Сумської міської ради на рішення господарського суду
Сумської області від 02.10.2003 року
у справі № 5/68 господарського суду Сумської обл.
за позовом заступника прокурора м. Суми в інтересах держави в
особі Сумської міської ради, Управління комунального майна та
приватизації Сумської міської ради
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „А”
про розірвання договору та звільнення приміщення
за участю представників:
Сумської міської ради – не з’явилися;
Департаменту комунальної власності – не з’явилися;
ТОВ „А”
ГПУ – не з’явилися
в с т а н о в и л а :
заступник прокурора м. Суми звернувся до господарського суду
Сумської області в інтересах держави в особі Сумської міської
ради, Управління комунального майна та приватизації Сумської
міської ради з позовом та просив суд розірвати договір оренди
нежилого приміщення № ФМ-456 від 20.08.2002р. та зобов’язати
відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю „А”
звільнити орендоване приміщення площею 60,7кв.м. , розташоване в
буд. № 4 по пров. 9-го.05.у м. Суми та передати його Управлінню
комунального майна та приватизації Сумської міської ради. В
обгрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на те, що
відповідачем порушуються умови договору щодо строків внесення
орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість по
орендній платі за серпень-грудень 2002р. у розмірі 1 212,26грн.
(а.с.3).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, прокурор
відмовився від поданого ним позов (а.с.116). Між тим, позивач у
справі в порядку, передбаченому п. 5 ст. 29 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, наполягав на вирішенні спору по суті заявлених
вимог.
Відповідач у справі – ТВО „А” у відзиві на позов заявлені вимоги
не визнав, вказуючи на погашення заборгованості по орендній
платў (а.с.13).
Рішенням господарського суду Сумської області від 02.10.2003р. у
позові відмовлено (а.с.123-124).
Рішення суду мотивовано тим, що на момент розгляду справи всі
свої зобов’язання за договором відповідач виконав повністю, у
зв’язку чим підстави для розірвання договору відпали.
Не погоджуючись з рішенням суду, Департамент комунальної
власності Сумської міської ради, який є правонаступником
Управління комунального майна та приватизації Сумської міської
ради, звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою та просить його скасувати, прийнявши рішення
щодо задоволення заявлених вимог.
У поданій касаційній скарзі Департамент комунальної власності
Сумської міської ради посилається на неправильне застосування
норм матеріального права, а саме ст.ст. 18,26 Закону України
„Про оренду державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, ст.
269 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.08.2002р. між
сторонами у справі укладено договір, за умовами якого Управління
комунального майна та приватизації Сумської міської ради,
користуючись наданими йому повноваженнями відповідно до рішення
Сумської міської ради від 20.06.2001р. “Про затвердження
Положення про Управління комунального майна та приватизації
Сумської міської ради”, передало відповідачу – ТОВ „А” у
строкове платне користування нежиле приміщення, яке є
комунальною власністю, площею 60,07кв.м. , розташоване в буд.
№ 4 по пров. 9-го.05.у м. Суми. При цьому, суд дійшов
правильного висновку про те, що вказаний договір за своєю
правовою природою відноситься до договору оренди і між сторонами
в силу укладення такого договору виникли зобов’язальні відносини
з оренди майна, яке є комунальною власністю.
Відносини майнового найму, різновидом якого є оренда,
врегульовані нормами глави 25 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на
момент виникнення правовідносин та прийняття рішення у даній
справі); відносини оренди державного та комунального майна -
Законом України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач взяті на себе
зобов’язання за цим договором у встановлений ним строк щодо
сплати орендної плати не виконував.
Між тим, відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок, зокрема, закону,
договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання за
загальним правилом не допускається.
Встановлені загальними нормами вимоги щодо виконання зобов’язань
також передбачені і нормами спеціального законодавства. Так,
відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного
та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, орендар зобов'язаний вносити
орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
При цьому, за змістом ч. 3 ст. 26 Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
, на вимогу
однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано
за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань
та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
, у разі розірвання
договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві
об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Посилання скаржника на погашення відповідачем заборгованості
щодо сплати орендної плати та виконання ним інших зобов’язань,
передбачених умовами договору, до прийняття рішення у даній
справі помилково взяті до уваги судом першої інстанції як
підстава для відмови у задоволенні позову в частині розірвання
договору та зобов’язання передати приміщення. Так,
заборгованість щодо орендної плати, як встановлено судом першої
інстанції, погашена у період розгляду даної справи. Однак, в
силу п. 5.2 договору, передбачено, що орендна плата
перераховується щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця.
Отже, мало місце виконання зобов’язань неналежним чином, в
порушення вимог ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Відповідно до п.
5.3 договору передбачено, що за наявності заборгованості щодо
сплати орендної плати за три місяці і більше, договір
розривається в порядку, передбаченому чинним законодавством.
За таких обставин, рішення господарського суду Сумської області
від 02.10.2003р. підлягає скасуванню як таке, що прийнято з
порушенням вищенаведених норм матеріального права, а заявлений
позов – задоволенню.
Департаменту комунальної власності Сумської міської ради
підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача – ТОВ „А” витрати
у розмірі 42.50грн., понесені у зв’язку з оплатою касаційної
скарги державним митом.
Також, з відповідача підлягає стягненню:
- до державного бюджету 85грн. державного мита;
- на користь ДП „Судово-інформаційний центр” 118рн. в рахунок
сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 471, 49, 111-5, 111-7,
111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності
Сумської міської ради задовольнити.
2. Рішення господарського суду Сумської області від
02.10.2003р. у справі № 5\68 скасувати.
3. Позов задовольнити.
Договір оренди № ФМ-456 від 20.08.2002р., укладений між
Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської
ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „А” розірвати.
Товариству з обмеженою відповідальністю „А” повернути Управлінню
комунального майна та приватизації Сумської міської ради об’єкт
оренди – нежилі приміщення та арку, загальною площею 60,07кв.м.,
що розташовані у м. Суми.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю А”:
- на користь Департаменту комунальної власності Сумської
міської ради 42,50грн. в рахунок відшкодування судових витрат,
понесених у зв’язку з оплатою касаційної скарги державним митом;
- 85грн. державного мита в доход державного бюджету;
- 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу на користь ДП „Судово-інформаційний центр”.
5. Доручити видати накази на виконання пп. 3,4 резолютивної
частини постанови господарському суду Сумської області.