ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 5/34/03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна – головуючого
Є. Чернова
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача -Нагорний Р.С.
- відповідача –Галька Н.О.
розглянув касаційну скаргу(подання) ДП НАЕК “Енергоатом” в особі
“Запорізька АЕС”
на постанову від 04.12.2003
Запорізького апеляційного господарського суду
у справі № 5/34/03
за позовом ДП НАЕК “Енергоатом” в особі “Запорізька АЕС”
до Енергодарська ОДПІ в Запорізькій області.
про визнання недійсним рішення
В С Т А Н О В И В:
ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” 17.12.2002р.
звернувся з позовом до Енергодарська ОДПІ в Запорізькій області
про визнання недійсною податкової вимоги № 2/128 від 26.02.2002.
в частині знаходження майна позивача у податковій заставі.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
17.02.2003р. (суддя Проскуряков К. В.) у задоволені позову
відмовлено.
Таке рішення суд прийняв з наступних міркувань.
Згідно зі п. 1.17 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податкова застава – спосіб
забезпечення податкового зобов’язання платника податків, не
погашеного у строк.
Відповідно до п. 3 ст. 10 Закону України “Про підприємства в
Україні” ( 887-12 ) (887-12)
, майно, що є державною власністю і
закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить
йому на праві повного господарського відання.
У ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
закріплено, що право податкової застави
виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.
Право податкової застави поширюється на будь-які види активів
платника податків, які перебували в його власності (повному
господарському віданні) у день виникнення такого права, а також
на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав
власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових
зобов’язань або податкового боргу. Майно знаходиться у позивача
в повному господарському віданні.
Відповідно до п. 8.2.1 ст. 8 зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
право податкової застави виникає у разі, в т.ч., несплати у
строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов’язання,
самостійно визначеної платником податків у податковій
декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного
строку.
Посилання позивача на Закон України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
судом до уваги не приймається з наступних підстав.
Податкова застава, порядок виникнення і застосування якої
встановлено Законом України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
відрізняється від застави, яка відповідно
до ст. 181 Цивільного кодексу і ст. 1 Закону України “Про
заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
є одним із способів забезпечення виконання
цивільно – правових зобов’язань, оскільки кожний з цих Законів
має свій власний предмет регулювання.
Посилання позивача на порушення справи 12.03.2002р. про
банкрутство ДП НАЕК “Енергоатом” судом до уваги не приймаються,
оскільки спірна податкова вимога датована 04.12.2001р.
Також безпідставні посилання позивача на судові рішення у справі
№ 1/3/807, оскільки вони суперечать вимогам ст. 34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та винесені на підставі Указу Президента України,
який втратив чинність.
Позивач подав 21.05.03р. апеляційну скаргу до Запорізького
апеляційного господарського суду на рішення господарського суду
Запорізької області.
Запорізький апеляційний господарський суд 21.05.2003р. виніс
ухвалу про повернення апеляційної скарги відповідно до п. 2
ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
ДП НАЕК “Енергоатом” 10.06.2003р. подало до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на ухвалу
Запорізького апеляційного господарського суду від 21.05.03р.
Вищий господарський суд України постановив 18.09.03 касаційну
скаргу ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС”
Задовольнити, скасувати ухвалу Запорізького апеляційного
господарського суду від 21.05.2003р. у справі № 5/34/03,
апеляційну скаргу ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька
АЕС” на рішення господарського суду Запорізької області від
17.02.2003р. передати на розгляд до Запорізького апеляційного
господарського суду.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
04.12.03 по справі № 5/34/03 (судді Юхименко О. В., Коробка Н.
Д., Яценко О. м. ) рішення господарського суду Запорізької
області від 17.02.03 у справі № 5/34/03 залишено без змін, а
апеляційну скаргу без задоволення.
До винесення такого рішення апеляційний суд прийшов з тих же
підстав, що були зазначені при винесенні рішення судом першої
інстанції.
Позивач в касаційній скарзі просить постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 04.12.2003р. по справі
№ 5/34/03 скасувати на підставі того, що:
1. Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
з метою захисту
інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має
податковий борг, передаються в податкову заставу. Право
податкової застави виникає відповідно до закону і не вимагає
письмового оформлення. Формулювання “відповідно до закону”
свідчить про те, що право податкової застави виникає як
відповідно до Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
, так і
відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Крім того, норми Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
повинні застосовуватися при виникненні права податкової застави,
оскільки в Законі України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
не міститься вказівок про незастосування
норм Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
щодо податкової
застави.
Таким чином, суд неправильно застосував норми матеріального
права, а саме не застосував ст. 4 Закону України “Про заставу”
( 2654-12 ) (2654-12)
.
2. Стосовно застосування положень ст. 11 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
необхідно
зазначити, що ця норма не може застосовуватись для врегулювання
питання про податкову заставу, оскільки вона регулює не
відносини податкової застави, а особливу процедуру погашення
податкового боргу державних підприємств, що не підлягають
приватизації через реалізацію майна, що не входить до складу
цілісного майнового комплексу.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та встановив наступне.
Згідно із п. 1.17 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податкова застава – спосіб
забезпечення податкового зобов’язання платника податків, не
погашеного у строк.
Відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
право податкової застави поширюється на будь – які види активів
платників податків, які перебували в його власності (повному
господарському віданні) у день виникнення такого права, а також
на будь – які інші активи, на які платник податків набуде прав
власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових
зобов’язань або податкового боргу.
Твердження позивача про те, що на майно, яке знаходиться у його
власності не повинна поширюватися податкова застава, оскільки
воно знаходиться у державній власності, спростовуються
положеннями п. 3 ст. 10 Закону України “Про підприємства в
Україні” ( 887-12 ) (887-12)
: майно, що є державною власністю і
закріплене за державними підприємствами (крім казенного),
належить йому на праві повного господарського відання, а
відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платникўв податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податкова застава поширюється на активи,
які перебували у повному господарському віданні.
Посилання позивача відносно застосування до відносин, пов’язаних
з накладенням на активи платника податкової застави положень
Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
та Цивільного кодексу
заперечується судом з наступних підстав.
Преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що цей Закон є спеціальним
законом з питань оподаткування, а Закон України “Про заставу”
( 2654-12 ) (2654-12)
є спеціальним нормативним – актом, яким врегульовано
питання щодо застави, яка виникає у цивільних або господарських
відносинах, між суб’єктами фінансово – господарських відносин,
які не підпорядковані один одному.
Відповідно до ст. 2 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, цей
кодекс не застосовується до майнових відносин, основаних на
адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також
до податкових і бюджетних відносин.
Відносини між ДП НАЕК “Енергоатом”, в особі ВП “Запорізька АЕС”
та Енергодарської ОДПІ в Запорізькій області основані на
підпорядкуванні державного підприємства податковому органу та
спрямовані на сплату податків та погашення позивачем податкового
боргу.
Крім того, позивач не заперечує проти наявності податкового
боргу.
Таким чином при вирішенні цієї справи потрібно керуватися
виключно Законом України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Виходячи з викладеного, керуючись вимогами ст. Ст. 107, п. 3
ст. 111-9, 111-11, 111-12, 111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
П О С Т А Н О В И Л И:
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
04.12.2003р. та рішення по справі № 5/34/03 залишити без змін.