ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 3/11-16/85
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційне подання Військового прокурора Західного регіону
України, м. Львів
на постанову від 04.08.03 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 3/11-16/85 господарського суду Львівської
області
за позовом Військової прокуратури Західного регіону
України в інтересах держави в особі
Міністерства оборони України в особі органу,
уповноваженого здійснювати функції у спірних
відносинах – Державного підприємства оборони
України “Управління торгівлі Західного
оперативного командування”, м. Львів
до Яворівської міської ради
про визнання недійсним рішення Яворівської міської ради
У справі взяли участь представники:
Виконком - Черник В.М. (дор. № 366 від 05.04.2004)
Прокурор відділу
ВП Західного регіону - Бобровницький А.Е.
Упр. торгівлі Західн.
операт. командув. - Окольчишина І.М. (дор. № 265 від 05.04.2004)
Рішенням господарського суду Львівської області від 18.04.2003
позов було задоволено.
Визнано недійсним рішення Яворівської міської ради № 303 від
4.12.2001 “Про передачу житлового фонду в комунальну власність
м. Яворова” в частині прийняття на баланс приміщення магазину
загальною площею 335 кв.м. в будинку № 41 по вул. Маковея у
м. Яворові Львівської області. Рішення мотивоване тим, що
прийняте рішення відповідача протирічить вимогам ст. ст. 1, 2, 3
Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах
України” ( 1075-14 ) (1075-14)
(суддя Г. Кордюк).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
04.08.2003 рішення суду від 18.04.2003 скасовано. В позові
відмовлено з тих підстав, що факт передачі майна з державної в
комунальну власність підтверджено матеріалами справи. Майно
передано у відповідності до вимог ст. 4-1 Закону України “Про
передачу об’єктів права державної та комунальної власності”
( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
(колегія суддів у складі: С. Бойко, В. Кузь, Л.
Давид).
В касаційному поданні Військовий прокурор Західного регіону
України просить скасувати постанову апеляційної інстанції і
прийняти нове рішення. Прокурор вважає, що постанова суду
порушує право державної власності на майно. Судом не застосовані
ст. 2, 4 Закону України “Про передачу об’єктів права державної
та комунальної власності” ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
та ст. 2 Закону України
“Про правовий режим майна у Збройних силах України” ( 1075-14 ) (1075-14)
від 21.09.1998 № 1075-ХІV. Спірні приміщення не входять в
затверджений постановою Кабінету Міністрів України перелік
майна, що передається з державної власності у власність
територіальних громад сіл, селищ, міст. Скаржник також
посилається на неналежну оцінку представлених в суд доказів та
на те, що висновок суду апеляційної інстанції не відповідає
обставинам справи в не грунтуються на вимогах чинного
законодавства, що регулює виникші спірні правовідносини.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є
також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства-позивача у справі.
З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, колегія
суддів дійшла висновку, що рішення у справі прийнято без повного
дослідження та встановлення обставин, що мають суттєве значення
для вирішення цього спору. Обставини справи не досліджувалися
відносно вимог Закону України “Про правовий режим у Збройних
Силах України” ( 1075-14 ) (1075-14)
, який визначає правовий режим майна,
закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та
організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів
військового управління та посадових осіб щодо управління цим
майном. Відповідно ст. 2 цього Закону порядок вилучення і
передачі військового майна і передачі його зокрема у комунальну
власність територіальних громад (з дотриманням Закону “Про
передачу об’єктів права державної та комунальної власності”
( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
) належить до компетенції Кабінету Міністрів
України.
Передача приміщень з державної в комунальну власність повинна
здійснюватися за рішенням Кабінету Міністрів України (ст. ст. 2,
4 Закону “Про передачу об’єктів права державної та комунальної
власності” ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
).
Судами попередніх інстанцій не досліджено, чи приймалося таке
рішення Кабміном України відносно спірного майна – приміщення
магазину у будинку № 41 по вул. О. Маковея у м. Яворові, що
відноситься до військового торгу № 759, та чи було воно включено
в Перелік об’єктів нерухомого майна, що належить до сфери
управління Міноборони і відчужується.... Вказаний перелік є
додатком до розпоряджень Кабінету Міністрів України з цього
питання.
Таким чином, прийняті у справі рішення винесені при неповному
встановленні обставин і у касаційній інстанції відсутня
можливість перевірити юридичну оцінку надану судами всім
обставинам справи. Рішення та постанова підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий розгляд.
При повторному розгляді необхідно встановити всі обставини
справи і оцінити їх відповідно діючим нормам законодавства, що
регулюють питання передачі військового майна в комунальну
власність.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8 – 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання Військового прокурора Західного регіону
України задовольнити частково, рішення господарського суду
Львівської області від 18.04.03 та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 04.08.03 по справі
№ 3/11-16/85 господарського суду Львівської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.