ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 3-23/204-03-6791
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна – головуючого,
Є. Чернова,
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача Поліпова С.І.
- відповідача Гасюченко Л.П.
розглянув
касаційну скаргу Чорноморської регіональної митниці
на постанову від 09.10.2003
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 3-23/204-03-6791
за позовом ПП “Омар”
до Чорноморської регіональної митниці
про спонукання здійснити митне оформлення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.01.2004р.
(суддя С.В. Владимиренко) позовні вимоги задоволені.
Чорноморську регіональну митницю зобов'язано проводити митне
оформлення товарів товарних груп 25-99 УКТ ЗЕД, які надходять на
митну територію України на адресу 111-1 “ОМАР” за контрактом № 9
від 11.08.2003р. з видачею простих податкових векселів на суму
податкових зобов’язань. згідно з п. 11.5 ст. 11 Закону України
“Про ГІДВ”. та частинами. 1-4 п. 4 Постанови КМУ “Про
затвердження порядку випуску обігу та погашення векселів, які
видаються на суму податку на додану вартість при введенні
(пересиланні) товарів на мигну територію України” ( 1104-97-п ) (1104-97-п)
без надання довідки про експортне (бюджетне) відшкодування та
без підтвердження товарів для власних потреб.
Рішення мотивоване відсутністю правових підстав вимагати у
позивача довідки про експортне відшкодування та використання
вантажу для власних потреб. Крім того, зазначено, що рішенням
господарського суду м. Києва від 22.03.2002р. у справі № 25/144
п. 9 Постанови КМУ № 21 ( 21-2002-п ) (21-2002-п)
від 10.01.2002 визнано
недійсним.
Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі Головуючого
- Л.І.Бандури, суддів Л.В.Поліщук, В.Б.Туренко, здійснюючи
апеляційну перевірку в зв’язку зі скаргою відповідача,
постановою від 04.02.2004 рішення у справі залишила без змін з
тих же підстав.
Чорноморська регіональна митниця не погодившись з рішенням та
постановою у справі звернулась з касаційною скаргою, в якій
просить рішення та постанову у справі скасувати, в задоволенні
позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права.
Колегія суддів перевірила матеріали справи у відкритому судовому
засіданні і зазначає таке.
Як свідчать матеріали справи, ПП “ОМАР” звернулось до
Чорноморської регіональної митниці з листом № 040/03 від
19.08.2003р. проводити митне оформлення вантажу по контракту № 9
від 11.08.2003р. без надання довідки про експортне відшкодування
і без підтвердження використання вантажу для власних потреб і
митне оформлення по ВМД № 50004/3/020269 від 19.08.2003р.
провести з використанням простого податкового векселя, згідно з
п. 11.5 ст. 11 Закону України “Про ПДВ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Листом від 26.08.2003р. № 9/26-01/8293 Чорноморська регіональна
митниця повідомила підприємство, що митне оформлення не може
бути проведене без дотримання вимог ст. 51 Закону України “Про
Державний бюджет України на 2003 рік” ( 380-15 ) (380-15)
, ст. 1 Закону
України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”
( 1775-14 ) (1775-14)
від 01.06.2000, п. 4 Постанови КМУ від 01.10.1997р.
№ 1104 “Про затвердження порядку випуску, обігу та погашення
векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при
ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України”
( 1104-97-п ) (1104-97-п)
.
Колегія суддів зазначає, що п. 11.5 ст. 11 Закону України “Про
ПДВ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлює механізм сплати ПДВ під час
митного оформлення товарів, що імпортуються; містить основні
положення щодо використання податкового векселя під час митного
контролю, які полягають у тому, що імпортер повинен бути
платником ПДВ та мати бажання надавати податковий вексель
органам митного контролю.
Додатковими умовами для застосування податкового векселя при
митному оформленні є: така особа повинна мати непогашену
бюджетну заборгованість з ПДВ за попередній звітний період, що
виключає застосування податкових векселів особами, які не мають
такої бюджетної заборгованості; така особа повинна здійснювати
ввезення товарів за прямими договорами для власних виробничих
потреб, що виключає можливість застосування податкового векселя
під час митного оформлення іншими особами, зокрема, тими, які
здійснюють торговельну діяльність, чи надають посередницькі
послуги резидентам та нерезидентам у галузі зовнішньоекономічної
діяльності були внесені у п. 4 Порядку випуску, обігу та
погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при ввезенні
(пересиланні) товарів на митну територію України; затвердженому
Постановою КМУ від 01.10.1997р., п. 9 Постанови КМУ від
10.01,2002р. № 21 ( 21-2002-п ) (21-2002-п)
.
На момент прийняття постанови від 10.01.2002р. № 21
( 21-2002-п ) (21-2002-п)
зміни в п. 11.5 ст. 11 Закону України “Про ПДВ”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не внесено, умови щодо кола осіб, які мають право
подавати податковий вексель не змінювались.
В зв'язку з тим, що п. 9 Постанови КМУ від 10.01.2002р. № 21
( 21-2002-п ) (21-2002-п)
запровадив нові додаткові умови для застосування
податкового векселя під час митного оформлення та обмежив права
платників податків на видачу податкових векселів в порушення
п. 11.5 ст. 11 Закону України “Про ПДВ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
рішенням
господарського суду м. Києва від 22.03.2002р. у справі № 25/144,
яке було залишено без змін постановою Вищого господарського суду
України 10.09.2002р. п. 9 названої постанови визнано недійсним.
Неправомірність застосування п. 9 постанови КМ України, який в
судовому порядку визнано недійсним встановлено постановою
Верховного суду України у справі № 2/224-24/57 від 02.03.2004.
Оскільки, відмова митниці в митному оформленні ґрунтувалася на
положеннях Постанови КМУ, яка в судовому порядку визнана
недійсною висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо
наявності підстав для задоволення позовних вимог слід визнати
обґрунтованими.
Посилання митниці на приписи статті 51 Закону України “Про
Державний бюджет України на 2003 рік не може бути прийнято до
уваги, оскільки спростовується ч. 2 ст. 7 Закону України “Про
систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.1991р. з подальшими
змінами.
Крім того, з 01.01.2004р. Закон України “Про Державний бюджет
України на 2003 рік” ( 380-15 ) (380-15)
втратив чинність.
Використання товару для власних виробничих потреб відноситься до
обставин справи,які встановлені судами попередніх судових
інстанцій.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що рішення
та постанова у справі відповідають вимогам чинного
законодавства, підстав для їх скасування або зміни не
вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12,
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2004 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
04.02.2004 у справі № 3-23/204-03-6791 залишити без змін, а
касаційну скаргу Чорноморської митниці –без задоволення.