ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 2-13/16866-2003
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач) і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України, м. Н-ськ (далі - Фонд соціального
страхування)
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
09.12.2003
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 03.02.2004
зі справи № 2-13/16866-2003
за позовом Фонду соціального страхування
до Дослідного господарства "ХХХ" Ч-ської державної
сільськогосподарської дослідної станції УНААН, с. Р-ськ Н-ського
району Автономної Республіки Крим (далі - ДГ "ХХХ")
про стягнення 6007,62 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
09.12.2003 у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано
посиланням на те, що відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1
статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
21.12.2000 № 2181-III органи фондів
загальнообов'язкового державного соціального страхування -
стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої
законом, віднесені до контролюючих органів. Відповідно до
підпункту 2.3.1 пункту 2.2 статті 2 названого Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення
податкового боргу (органи стягнення), є виключно податкові органи,
а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
03.02.2004 назване рішення залишено без змін з тих же мотивів.
Фонд соціального страхування звернувся до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення
місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної
інстанції скасувати і прийняти рішення про задоволення позову
постанову апеляційної інстанції скасувати і задовольнити позовні
вимоги.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що місцевим господарським судом
неправильно застосовано норми Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо стягнення
податковими органами внесків на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, а також посиланням на рішення
Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рн/2002 зі справи
№ 1-2/2002 ( v015p710-02 ) (v015p710-02)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися. Фонд
соціального страхування подав клопотання про розгляд касаційної
скарги без його участі.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- ДГ "ХХХ" зареєстровано, як платник внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних
випадків та профзахворювань в Фонді соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України міста Н-ська;
- ДГ "ХХХ" має заборгованість зі сплати внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних
випадків та профзахворювань до Фонду соціального страхування в
сумі 6007,62 грн.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність чи
відсутність в Фонду соціального страхування права вживати заходів
щодо погашення внесків на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасних випадків та профзахворювань шляхом
звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Згідно зі статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи
державної влади (отже, й Фонд соціального страхування), їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Згідно з частиною другою статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
державні
органи мають право звертатися до господарського суду у випадках,
передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 45 Закону України
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
від 23.09.99 №
1105-XIV, роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та
повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до
Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Із підпункту 5.1 пункту 5 Інструкції про порядок перерахування,
обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України ( v0012583-01 ) (v0012583-01)
затвердженої постановою
правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 № 12
вбачається, що не внесені страхувальниками у встановлений строк
страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у
порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені.
Абзацом першим преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон), зокрема, визначено,
що цей Закон ( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальним законом з питань
оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та
внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з пунктом 1.16 статті 1 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
органом
стягнення податкового боргу є державний орган, уповноважений
здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у
межах компетенції, встановленої законом.
Пунктом 2.1 статті 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено перелік
контролюючих органів. Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2
статті 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючі органи мають право
здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти
нарахування та сплати стосовно тих податків і зборів (обов'язкових
платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.
Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з
погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також
державні виконавці у межах їх компетенції.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає
такому платнику податків податкову вимогу. Якщо контролюючий
орган, що провів процедуру узгодження суми податкового
зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий
контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу
подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу
платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі
якого податковий орган надсилає відповідному податковому органу
подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу
платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі
якого податковий орган надсилає податкові вимоги (підпункт 6.2.1
пункту 6.2 статті 6 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 № 1387 "Про
затвердження порядку надіслання органам державної податкової
служби подання про здійснення заходів з погашення податкового
боргу платника податку та інформації про скасування або зміну суми
нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду
(господарського суду) від інших контролюючих органів"
( 1387-2001-п ) (1387-2001-п)
визначено, зокрема, правовий механізм надсилання
контролюючим органом, який не є органом державної податкової
служби, подання про здійснення заходів з погашення податкового
боргу платника податків. На підставі зазначеного подання
податковий орган здійснює передбачені законодавством заходи з
погашення податкового боргу платника податків.
Наведені законодавчі приписи цілком стосуються правовідносин, що
виникли між сторонами у даній справі.
Посилання скаржника в обґрунтування своїх вимог на рішення
Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002
( v015p710-02 ) (v015p710-02)
не може бути взято до уваги: це рішення прийнято
зі справи № 1-2/2002, яка має назву "справа про досудове
врегулювання спорів" ( v015p710-02 ) (v015p710-02)
, і воно стосується саме
питань, пов'язаних з таким врегулюванням, а у даній справі про
досудове врегулювання спору жодним чином не йдеться.
У пункті 61 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України
від 12.05.95 № 02-5/451 "Про деякі питання практики вирішення
спорів за участю органів державної податкової служби"
( v_451800-95 ) (v_451800-95)
(в редакції рекомендацій президії Вищого
господарського суду України від 17.11.2003 № 04-5/1430
( v1430600-03 ) (v1430600-03)
) зазначено, що у разі звернення контролюючих
органів, крім податкових, до господарського суду з позовом про
стягнення з платників податків податкового боргу господарському
суду слід відмовляти у задоволенні відповідних позовних вимог.
Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України вважає
попередні судові рішення у цій справі такими, що ухвалені із
дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому
відсутні передбачені законом підстави для їх скасування.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні касаційної скарги відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України відмовити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
09.12.2003 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 03.02.2004 зі справи № 2-13/16866-2003
залишити без змін.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь