ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2004                                    Справа N 2-16/9887

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого                  Кочерової Н.О.

суддів:                      Рибака В.В.

                             Уліцького А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача - Брагар В.В. дов. у справі

від відповідача - не з’явився

розглянувши матеріали        ТОВ “Сан-Кор”

касаційної скарги

на постанову                 від 17.11.2003

Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі                     № 2-16/9887

господарського суду АР Крим

за позовом                   ТОВ “Сан-Кор”

до                           Управління Пенсійного фонду України

                             в Червоногвардійському районі АР

                             Крим

про   стягнення 13765 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

ТОВ  “Сан-Кор” м. Одеса звернулось з позовом до Пенсійного Фонду

України в особі Управління в Красногвардійському районі АР  Крим

про стягнення переплаченого збору в сумі 13765 грн.

Рішенням  господарського суду АР Крим від 15.07. – 05.08.2003  у

справі № 2-16/9887-2003 позов задоволено.

З  Управління  Пенсійного  фонду України  в  Красногвардійському

районі  АР  Крим на користь ТОВ “Сан-Кор” стягнуто  переплачений

збір в сумі 13765 грн.

Суд  прийшов  до  висновку, що така переплата виникла  внаслідок

того,  що  сума  збору позивачем сплачувалась не від  договірної

вартості  майна  (516000  грн.), а від фактичної  суми  (1892000

грн.), сплаченої позивачем за це майно.

Постановою  Севастопольського апеляційного  господарського  суду

від 17.11.2003 зазначене рішення господарського суду скасовано з

тих  підстав,  що відповідно до п. 8 ст. 2 Закону  України  “Про

збір    на    обовЎЇязкове   державне   пенсійне    страхування”

( 400/97-ВР  ) (400/97-ВР)
          від 26.06.1997 № 400/97-ВР (в  редакції  Закону

України  від 15.07.1999 № 967-ХІV ( 967-14 ) (967-14)
        ) збір до Пенсійного

фонду   України   при  продажу  майна  повинен  визначатись   не

договірною продажною ціною майна, за якою реалізовано це  майно,

а вартістю цього майна, яке виставлялось на продаж.

У  поданій  касаційній  скарзі ТОВ “Сан-Кор”  просить  скасувати

постанову апеляційного господарського суду як таку, що  прийнята

при  невірному застосуванні п. 8 ст. 2 Закону України “Про  збір

на обовЎЇязкове державне пенсійне страхування” ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
        , та

залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Судова  колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши

пояснення  та  заперечення  представника  позивача  в   судовому

засіданні, перевіривши юридичну оцінку ними обставин  справи  та

повноту  їх  встановлення, дослідивши правильність  застосування

ними  норм  матеріального  і процесуального  права,  прийшла  до

висновку   про  відсутність  правових  підстав  для  задоволення

касаційної скарги виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, і це встановлено апеляційною

інстанцією,   що   07.05.2003  між  ВАТ  “Октябрський   комбінат

хлібопродуктів”   та   ВАТ  “Сан-Кор”  було   укладено   договір

купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно   з  п.  4  цього  договору  балансова  вартість   майна,

виставленого на продаж, складала 1892500 грн.

Ціна,  за  якою  продавалось майно, визначена сторонами  в  сумі

516000 грн.

Відповідно з п. 9 ст. 1 Закону України “Про збір на обовЎЇязкове

державне  пенсійне  страхування” ( 400/97-ВР  ) (400/97-ВР)
          від  26.06.1997

№ 400/97-ВР (зі змінами та доповненнями) підприємства, установи,

органўзацўї незалежно від форми власності та фізичні особи,  які

придбали майно, є платником збору.

Судова  колегія  погоджується  з  висновком  апеляційного   суду

відносно   того,  що  визначальним  для  нарахування  збору   до

пенсійного  фонду  є  зазначена в договорі  вартість  нерухомого

майна,  що  відповідає редакції п. 8 ст. 2 Закону  України  “Про

збір  на  обов’язкове пенсійне страхування” ( 400/97-ВР  ) (400/97-ВР)
          від

26.06.1997 № 400/97-ВР (в ред. Закону від 15.07.1999  №  967-ХІV

( 967-14 ) (967-14)
        ), а не його реалізаційна вартість.

Зазначене  свідчить про повноту встановлення  апеляційним  судом

обставин  справи та вірне застосування до них норм матеріального

права, спростовує доводи касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,

111-11    Господарського    процесуального    кодексу    України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від

17.11.2003  у  справі  № 2-16/9887-2003 залишити  без  зміни,  а

касаційну скаргу – без задоволення.