ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 2/235
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач) і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи А.А.А., с. Ч-ськ Н-ського району (далі - СПД
А.А.А.)
на рішення господарського суду Рівненської області від 22.08.2003
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
12.11.2003
зі справи №2/235
за позовом СПД А.А.А.
до відкритого акціонерного товариства "ХХХ", м. Н-ськ (далі - ВАТ
"ХХХ")
про розірвання договору купівлі-продажу і стягнення збитків у сумі
38414,00 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
СПД А.А.А.: Б.Б.Б.,
ВАТ "ХХХ": Г.Г.Г., Д.Д.Д.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.08.2003 у
задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що на позивача не
поширюються вимоги статті 234 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК), якою визначається обсяг прав покупця в
разі продажу йому речі неналежної якості, оскільки останній є
суб'єктом підприємницької діяльності. Договір купівлі-продажу від
31.07.2002 укладений сторонами, є договором поставки, а тому у
випадку поставки товару неналежної якості слід керуватися
Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо-технічного
призначення і товарів народного споживання з якості
( v0007400-66 ) (v0007400-66)
, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді
Міністрів СРСР від 25.04.66 № п-7, а не названою статтею ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
. Крім того, позивачем не доведено порушення
відповідачем умов договору та недотримання ним гарантійних
зобов'язань.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
12.11.2003 рішення суду першої інстанції залишено без змін, а
апеляційну скаргу СПД А.А.А. - без задоволення з тих же мотивів.
СПД А.А.А. звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої
інстанції та постанову апеляційного господарського суду і прийняти
нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Касаційну скаргу
мотивовано посиланням на те, що попередніми судовими інстанціями
помилково визнано договір купівлі-продажу договором поставки та
застосовано приписи Інструкції про порядок прийомки продукції
виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання з
якості ( v0007400-66 ) (v0007400-66)
, а також тим, що позивач не звертався до
відповідача з проханням про модернізацію обладнання, а вимагав
усунути недоліки та поломки, які виникали в процесі експлуатації
цього обладнання в межах гарантійного строку.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- ВАТ "ХХХ" та СПД А.А.А. укладено договір купівлі-продажу від
31.07.2002 № 26/02 (далі - Договір), за умовами якого акціонерне
товариство продало підприємцю установку формовки тарілок, верстат
для виготовлення трубки та верстат для різки паперу на загальну
суму 38414, 00 грн.;
- актом приймання-передачі обладнання від 30.10.2002 передбачено,
що якість обладнання відповідає діючим стандартам. Підписано його
сторонами без застережень боку покупця;
- в технічних паспортах на обладнання, вказана його технічна
характеристика, улаштування та робота установки, засоби безпеки,
підготовка установки до роботи, та робота, технічне
обслуговування, можливі несправності, методи їх усунення;
- згідно з умовами Договору термін дії гарантії - 6 місяців з дня
реалізації, тобто з 30.10.2002 по 30.04.2003;
- пунктами 4.2 та 4.3 Договору передбачено, що продавець гарантує
надійність експлуатації товару протягом гарантійного строку. У
випадку виявлення недоліків в період гарантійного строку продавець
зобов'язується за власний рахунок усунути недоліки на протязі 10
днів;
- відповідачем усувались недоліки на протязі гарантійного терміну,
про що свідчать акти від 25.03.2003 та від 28.03.2003;
- із актів від 25.03.2003 випливає, що відповідачем здійснювались
роботи із заміни шківів для збільшення продуктивності, зміна
двигуна була виконана з метою забезпечення можливості порізки,
крім картону, також і тонкого паперу, тобто проводилося
конструкційне поліпшення обладнання;
- виконання робіт за актом від 28.03.2003 проводилося у зв'язку із
усуненням дефектів штампа;
- акти від 16.04.2003 (про те, що продуктивність не відповідає
гарантованій виробником, збільшення відходів) складені в
односторонньому порядку позивачем без повідомлення та залучення
представника відповідача;
- позивач не надав доказів надсилання вимоги відповідачеві про
усунення недоліків, вказаних у актах від 16.04.2003, оскільки
гарантійний строк ще не закінчився.
Причиною спору, на думку позивача, став продаж йому обладнання
неналежної якості, що не відповідає діючим стандартам.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, попередні судові
інстанції виходили з того, що СПД А.А.А. відповідно до статті 1
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначається, як організація, а тому до
нього не може бути застосовано норми статті 234 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
,
якою визначено права покупця в разі продажу йому речі неналежної
якості. У всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами
іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший
порядок прийомки продукції за якістю застосовується Інструкція про
порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і
товарів народного споживання з якості.
На підставі того, що Договір купівлі-продажу № 26/02 укладено
31.07.2002 і за ним продавець був зобов'язаний передати обладнання
до 01.08.2002, а фактично передав обладнання за актом
приймання-передачі від 30.10.2002, місцевий господарський суд та
апеляційна інстанція дійшли висновку про те, що цей Договір є
договором поставки і регулюється статтею 245 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Проте з цим висновком Вищий господарський суд України не може
погодитись, зважаючи на таке.
Відповідно до статті 224 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором
купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у
власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і
сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 153 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що договір вважається
укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті
умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для
договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою
однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Істотними для договору купівлі-продажу є предмет договору, його
ціна та строк виконання. Із встановлених попередніми судовими
обставин справи вбачається, що в Договорі наявні всі істотні
умови, передбачені для даного виду договорів. Договір поставки має
спільну правову природу з договором купівлі-продажу, проте договір
поставки характеризується тривалим характером взаємовідносин
сторін і його особливістю є те, що укладення договору та передача
товару не збігаються у часі, що передбачено самим договором.
Той факт, що передача речі та її оплата відбулися поза межами
строків, передбачених договором, не може свідчити про зміну його
умов, а лише про фактичне порушення строків.
Не відповідає нормам матеріального права і твердження попередніх
судових інстанцій про те, що на покупця не розповсюджуються вимоги
статті 234 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки він є приватним підприємцем.
Зазначена стаття не передбачає обмеження її розповсюдження на
певні правовідносини в залежності від того, фізичною чи юридичною
особою є покупець, оскільки порядок реалізації цих прав лише для
фізичних осіб передбачається Законом України "Про захист прав
споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
, а для інших осіб, у тому числі і
приватних підприємців, яким є позивач, реалізація цих прав може
передбачатися іншими актами законодавства.
Разом з тим відповідно до статті 234 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
покупець має
право за своїм вибором:
або заміни речі, визначеної в договорі родовими ознаками, річчю
належної якості;
або відповідного зменшення купівельної ціни;
або безоплатного усунення недоліків речі продавцем чи
відшкодування витрат покупця на їх виправлення;
або розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків;
або заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним
перерахуванням купівельної ціни;
При цьому вибір одного із способів захисту своїх прав належить
покупцю. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач
скористався своїм правом на усунення недоліків проданої речі
шляхом безоплатного усунення недоліків речі продавцем. Більш того,
покупець за рахунок продавця та за власним бажанням удосконалював
та модернізував станки в період дії гарантії що виключає
можливість їх перевірки на відповідність технічним характеристикам
обладнання, вказаним у технічних паспортах. За таких умов у
покупця відсутнє право на розірвання договору та відшкодування
збитків.
Відповідно до статті 233 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
якість проданої речі
повинна відповідати умовам договору, а при відсутності вказівок у
договорі - вимогам, що звичайно ставляться. Досліджуючи подані
позивачем докази, як місцевий суд, так і суд апеляційної інстанції
дійшли вірних висновків, що позивачем не подані належні докази
недоліків проданих речей, а надані акти складено в односторонньому
порядку. Не надав позивач суду і доказів того, що він звертався до
відповідача з вимогою про усунення недоліків після 16.04.2003 до
закінчення строку гарантії.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, незважаючи на
неправильне застосування статті 234 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
у розгляді
даної справи, дійшли вірного висновку про відсутність підстав для
задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Рівненської області від 22.08.2003 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
12.11.2003 зі справи № 2/235 залишити без змін, а касаційну скаргу
суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи А.А.А. - без
задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь